Артем Горайзон: “Кожен з капелюхів є унікальним, як і люди, котрі їх замовляють”

Артем Горайзон з Криворівні перетворив стайню на власну майстерню крафтових капелюхів. Уже майже рік вручну виготовляє унікальні гуцульські головні убори у рідному селі. Якість – відмінна, дизайн – унікальний. Чому перший капелюх поставив у скляний куб замість того, щоб подарувати дідові, і як інколи ріже власні штани й сорочки для оздоблення уборів – у матеріалі “БРИНЗА МЕДІА”.

Про себе, футбольний мʼяч і стиль

– Слава Йсу! Мене звати Артем Горайзон, мені 23 і я створюю кастомні капелюхи в горах! Родом я з серця Гуцульщини – села Криворівня. Виріс у гірському селі без Інтернету. І зараз тут живу, працюю та надихаюсь. З самого дитинства моїм основним захопленням був футбольний мʼяч, завдяки якому в 12 років я поміняв дім на ліцей-інтернат, щоденні тренування і щотижневі матчі в юніорському чемпіонаті України.

– У той самий час я й більше зацікавився творчістю, в основному фотографією. У результаті, на рубіконі, вибрав творчий шлях, яким досі йду. Стосовно капелюха, то цікаво, шо в процесі запуску бренду я натрапив на свою фотографію, де мені рік і я в капелюсі. Можливо, це й заклало якусь любов до стилю.

Що було до створення капелюхів?

– З основних справ: спочатку фотографія, потім створення книги про традицію гуцульської коліди «Аби си ни загубило», потім уже «Копиця», якою зараз займаюсь паралельно зі створенням другої книги «Уже си ни загубит».

Про перший капелюх

– Завжди мав прагнення робити щось руками, щось «живе», до чого можна доторкнутись і залишити по собі. Це прагнення більше укорінювалось, коли я вперше роздрукував великоформатні принти своїх кадрів для продажу, потім, коли доторкнувся до примірників власної книги. Разом із тим була і залишається ціль відновлення і популяризації забутого типу гуцульських капелюхів «Кресаня» (не плутати із «баршівка»), а також любов і повага до стилю і ремісництва.

– Я визначив те, шо мені подобається, те, шо унікальне, і те, шо надихає. Тай почав вчитись цьому з нуля. Перший капелюх був довгоочікуваним та ідеальним у своїй неідеальности. Технічно – це базовий чорний ковбойський капелюх із формою корони cattleman.

Зі стайні в майстерню

– Перетворити стару стайню в майстерню капелюхів, не маючи будівельного досвіду і маючи високі естетичні очікування від місця, яке хочеться показувати людям, то тривалий процес. Ідея створити таку майстерню зародилася після того, як завершив проєкт із першою книгою, і треба було братись до наступної «виношеної» ідеї, наприкінці зими 24го.

– На той момент уже була назва і логотип бренду, але ще не було жодного досвіду в цьому ремеслі. Так само, як і не було приміщення, де цьому ремеслу народжуватись. Так, через обмежені ресурси й азарт зробити з пустого хороше, я почав переробляти стайню біля хати, яка вже довго пустувала. У принципі, вийшло, бо в середині осені минулого року перші капелюхи вже мали своїх власників.

Перший капелюх – у скляний куб, а для кого другий?

– Для моєї дівчини Дарʼї (@d.arrya), за сумісництвом – ілюстраторки та комунікаторки «Копиці», а ще ілюстраторки «Аби си ни загубило». Третій собі, четвертий Марині Круть і пішло-поїхало.

Скільки треба часу на одного капелюха?

– Мінімум два дні плідної роботи, але зазвичай це десь 3-7 днів у залежности від, наприклад, натхнення, релігійного календаря гуцулів і блекаутів. Зазвичай люди отримують свої вироби за 2-3 тижні через логістику і чергу на замовлення.

Чи були якісь особливі замовлення?

– Напевно, кожне замовлення є таким. Так як поки ми не маємо модельного ряду, тому кожен з виробів є унікальним, як і люди, котрі їх замовляють.

Наскільки прибутковим є виготовлення капелюхів?

– Це дуже субʼєктивно, але за рахунок якости й унікальности виробів та довіри замовників, бренд проживає свій перший рік від запуску так, шо на постійній основі я лиш цим і займаюся. Масштабувати виробництво? Так, але зберігаючи традиції ремесла і ручної роботи. Без інтенцій на власну фабрику і сотню працівників.

Для кого б хотіли створити капелюх?

– Скажімо, для актора Джонні Деппа і короля Чарльза ІІІ.

Про навчання ремеслу та особливості виготовлення капелюхів

– Основне навчання було через соцмережі найкращих світових майстрів. Просто дивився сотні відео, як працюють вони, шукав різні ракурси всіх процесів, де-не-де натрапляв на якісь «секрети» і на практиці підбирав те, шо мені підходить найкраще. Так само створювались інструменти: коли на столі на відео був якийсь предмет, розмір котрого я знав, я прикидував відносний розмір інструментів, котрими вони користуються. І потім уже ми виготовляли їх власноруч.

– Якби купував інструменти, котрі в мене вже є, довелося б вкласти кілька тисяч доларів, яких не було. А були цікавість і прагнення зробити їх самотужки із того, що є.

Можна дивитись на інструмент, як на суцільний обʼєкт, а можна «розібрати» його на деталі та зрозуміти, шо американський rounding jack за 300-1000$ – це трохи дерева, трохи цвяхів, лезо і дверні засувки, які треба зібрати до купи.

– Ми купляємо 100% заячу повсть (фетр) в м. Хуст. Це дуже якісний матеріал, з котрого робляться більшість капелюхів світових майстрів, які вам могли траплятись у рекомендаціях. Нижче по якости і ціні – вовняний фетр, а вище – бобровий. Матеріали оздоби знаходяться хаотично, дещо купляється в швейних магазинах, дещо – на базарах, а деколи ріжу свої штани чи сорочки.

Про цінність

– Варто відновлювати і популяризувати все українське, Гуцульщину і її капелюхи в тому числі. Особливо варто, коли маєш змогу робити це глибинно, бо поверхневої популяризації є вдосталь, але не завжди вона несе правильні сенси.

Фото надані героєм матеріалу та є його власністю.