Літературні плітки з Оксаною Миколаївною. Як репетиторка з української мови та літератури знайомить нас із письменниками
Марко Вовчок вийшла заміж за друга свого сина, а Тарас Шевченко застукав свою наречену з іншим. Упевнені, ви неодноразово заслуховувалися «Літературними плітками» від Оксани Миколаївни. Дівчина розповідає про письменників так, що починаєш по-іншому розуміти контекст, який впливав на їхню творчість. І вже вони не недосяжні митці, а люди зі своїми почуттями, переконаннями і стилем життя. Люди, дуже схожі на нас з вами сьогодні. А ще Оксана Миколаївна готує до НМТ, тож саме час більше дізнатися про репетиторку і підтягнути хвости з української мови та літератури.
Чому Оксана Миколаївна? Так, це звично для учнів на уроці, а як щодо дорослої аудиторії в соцмережах?
Саме учні запропонували мені зробити сторінки в інтернет-спільнотах, щоб ділитися корисною і цікавою інформацією щодо української мови та літератури. Я думала, що моїми підписниками будуть переважно підлітки, які готуються до ЗНО, а тепер — до НМТ. Звідси й «Оксана Миколаївна» — звичне офіційне звертання учнів до вчительки.

Хоча зараз мене називають по-різному: Оксана Миколаївна, іноді навіть Михайлівна, пані Оксана або просто ЛітЕра.
Звідки ідея «Літературних пліток»? Які плітки викликали найбільшу зацікавленість аудиторії в Тік-Ток?
Коли я знаходила якусь цікаву інформацію про письменників, то ділилася нею винятково з чоловіком. Він порадив розповідати ці історії ще й у соцмережах (тоді я вже мала робочий акаунт в тіктоці).
Перші відео були просто переліком цікавих фактів, проте такий формат людям не дуже сподобався. Пізніше виникла ідея розповідати усе за чаєм, ніби це посиденьки із подружкою-пліткаркою, яка все про всіх знає.

Інтереси авдиторії постійно змінюються: чотири роки тому кожне відео про особисте життя будь-кого з українських письменників набирало шалені перегляди, зараз потрібно шукати доволі незвичні факти про найпопулярніших постатей. Наприклад, історію про поїздки Лесі Українки до Сакартвело, зокрема про її грузинське кохання і офіційного чоловіка, авдиторія сприйняла доволі позитивно.
А от відео про постшістдесятників, представників витісненого покоління, набирають значно менше переглядів. Багато українців майже нічого не чули про Тараса Мельничука, Миколу Воробйова чи Василя Голобородька.
Але я продовжуватиму говорити про теми, які вважаю важливими, і шукатиму способи зацікавити ними глядачів. Адже літературні плітки для мене — це не лише розвага, а й можливість познайомити людей із письменниками, про яких вони могли б ніколи не дізнатися.
Чи трапляються питання на НМТ, відповідь на які можна знайти в «Літературних плітках»?
Інколи трапляються. Я розповідала, що Ольга Кобилянська писала перші твори німецькою, про протест під час премʼєри фільму «Тіні забутих предків», про історію псевдонімів Лесі Українки, Олександра Олеся тощо.

Мета рубрики «Літературні плітки» значно ширша, ніж просто допомогти відповісти на тестове запитання. Мені хочеться, щоб через особисті історії письменники ставали для авдиторії живими людьми: зі своїми характерами і непростими життєвими обставинами. А коли знаєш контекст життя автора й історію написання твору, літературу стає цікавіше вивчати, а деякі факти — легше запам’ятовувати.
Скільки часу йде на створення одного Reels з «Літературними плітками»? Як відбувається підготовка самого матеріалу?
Кожен випадок індивідуальний. Інколи я просто згадую якийсь цікавий факт і витрачаю 2-3 години, щоб у статтях літературознавців знайти підтвердження моїх роздумів. Інколи потрібно прочитати книжку (Віри Агеєвої, Тамари Гундорової, Соломії Павличко, Юрія Шевельова…) чи листування письменників, їхні щоденники, проаналізувати твори, щоб надихнутися на новий сценарій для рубрики «Літературні плітки».
Чи знаходите щось у долях українських письменників абсолютно сучасне, актуальне для молоді сьогодні?
Коли читаю про Сандармох і про Биківню, очі наповнюються слізьми, бо сьогоднішня реальність у чомусь дуже нагадує минуле. Через імперські амбіції наших сусідів ми втратили не одну генерацію неймовірних письменників від Миколи Куліша, Валерʼяна Підмогильного, Майка Йогансена до Вікторії Амеліної, Володимира Вакуленка, Максима Далі Кривцова.

Історія ніби повторюється, але цього разу ми маємо пам’ятати імена, зберігати їхні тексти й не дозволяти нікому привласнювати чи стирати нашу культуру.
Несподіваний відгук від учня/учениці?
Пам’ятаю, як мені написала учениця, що зробила лише одну помилку в НМТ з української мови, проте не набрала достатньо балів із математики для вступу. А через рік вона знову вийшла на зв’язок і розповіла, що склала мову на 200 балів, успішно склала математику та вступила до омріяного університету.

Для мене це дуже показова історія: не варто здаватися й звинувачувати себе в невдачі. Один результат не визначає ні ваших здібностей, ні майбутнього. Іноді просто потрібна ще одна спроба.
У чому недосконалість шкільної програми з української мови та літератури?
Не можу говорити про шкільну програму загалом, адже не викладаю в школі, проте можу поділитися спостереженнями щодо програми НМТ.
Щодо української літератури, то мені бракує творів українських письменниць. Зараз у програмі представлені лише Ольга Кобилянська, Леся Українка та Ліна Костенко. Було б добре додати твори Наталії Кобринської, Олени Теліги чи Ірини Вільде, щоб учні мали змогу познайомитися з більшою кількістю жіночих голосів в українській літературі.

Також дітям складно дається «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Я не вважаю, що цей твір потрібно взагалі прибирати з програми, адже він має важливе історико-літературне значення. Проте виникає питання: якщо ми обмежуємося загальною характеристикою сучасного літературного процесу, то чому б не залишити відомості про «Чорну раду» як перший історичний роман в українській літературі, не вимагаючи детального опрацювання всього твору? Тим паче історичний контекст, на тлі якого розгортаються події роману, учні вивчають на історії України.
Щодо української мови, то мені бракує творчого завдання, яке було в ЗНО. Адже саме власне висловлення дає змогу оцінити, наскільки учень уміє грамотно висловлювати свої думки. Можна правильно виконувати тести з орфографії, але водночас припускатися численних помилок у власних текстах.
Водночас я розумію, що повернення до попереднього формату іспиту наразі малоймовірне, тим паче що учні й без того мають складати НМТ одразу із чотирьох предметів.
Журналістка: Юлія Зелик
Фото: особистий архів героїні матеріалу
Редакція
Найпопулярніші
Категорії
- Анонси (7)
- Без категорії (11)
- Інтерв’ю (87)
- Культура (38)
- Можливості (35)
- Новини (80)
- Реклама (1)
- Спецпроєкти (23)
