Олена ПАНЧУК: “Земля не дає миттєвого результату, але працювати на ній зараз – велика цінність”

Олену Панчук самі підписники назвали амбасадоркою спаржі. Саме за таким описом тепер її легко знайти в соцмережах. Про ферму на Житомирщині, факти про спаржу, які ви (та й ми також) не знали, цінність у роботі з землею та мрію дипломованої флористки читайте в нашому матеріалі. І робіть замовлення спаржі, бо вже скоро цей вітамінний овоч пробиватиметься крізь ґрунт, аби розбудити нас із зимової сплячки та наповнити корисним.

Знайомство зі спаржею

Уперше я спробувала спаржу вже тоді, коли саджанці були в дорозі до мене. До цього були: ідея, десятки прочитаних матеріалів про спаржу, рішення закласти ферму, підготовлений ґрунт, замовлені саджанці. І лише після цього всього я вперше скуштувала саму спаржу.

Іноді віра в ідею приходить раніше, ніж перший смак.

Першою спаржею, яку я спробувала, була не українська. На той момент спаржа в Україні майже не вирощувалася. Якщо й з’являлася, то в дуже невеликих обсягах. Купила її в Києві на Бессарабському ринку. Країна походження – Перу.

До речі, навіть сьогодні в несезон української спаржі на полицях супермаркетів найчастіше можна побачити саме перуанську. І тоді, скуштувавши, я зрозуміла: цю культуру варто розвивати в Україні.

Вирощуванням спаржі я активно почала займатися у 2018 році. За цей час мені вдалося не лише закласти власну плантацію, а й популяризувати спаржу серед українців. Підписники навіть назвали мене амбасадоркою спаржі. Я й справді відчуваю себе однією з тих, хто стояв біля витоків розвитку цієї культури в Україні.

Сезонний бізнес

Сезон спаржі триває близько 50 днів. Зазвичай зі збором ми стартуємо наприкінці квітня. Далі – весь травень і трохи червня – відбувається щоденний зріз спаржі. Після завершення сезону роботи на плантації стає трохи менше, але насправді вона не припиняється майже цілий рік.

Улітку підживлюю рослини, доглядаю міжряддя, контролюю забур’яненість поля, підтримую чистоту рядів. Восени, коли пагони спаржі жовтіють та підсихають, віддаючи всю поживу кореню, їх треба зрізати і готувати плантацію до зими. А зима – це час планування, аналізу сезону та підготовки до нової весни. Бо спаржа – це культура, яка працює не лише 50 днів на рік, а всі 365.

У 2018-2019 роках моя спаржа коштувала 200 гривень за кілограм. Але на старті я продавала її пучками. Один пучок важив приблизно 300-350 грамів і коштував 80 гривень. Це була зручна форма продажу для клієнтів, щоб познайомити їх з невідомим продуктом.

Чого люди не знають про спаржу?

Я вже багато років несу цю місію – прививати людям культуру спаржі. Від посадки до рецептів. Але все починається з того, що вони з подивом дізнаються, що заячий холодок і спаржа – це одне й те ж. Спаржа – це пагін, той самий аспарагус або шпарага, який після весни розкущується та влітку перетворюється на пишний зелений кущ, гілочки якого колись часто додавали до букетів. Може, й зараз хтось так робить?

З одного саджанця гібридів, які я вирощую, можна виростити як білу делікатесну спаржу, яку особливо цінують у Німеччині та в Польщі, так і звичну нам зелену. Для білої тільки потрібно зробити земляний насип близько 30 см і покрити його чорною плівкою. Без контакту з сонцем у ґрунті росте біла спаржа. А наступного року з цього ж саджанця може бути зелена спаржа: якщо пагін буде над землею, без укриття та матиме контакт із сонячним проміння.

У сонячний день спаржа може виростати на 7-8 см за добу. Тому зріз спаржі в сезон треба проводити кожен день.

У спаржі є чоловічі та жіночі особини. І перші цінуються у вирощуванні більше, бо вони не втрачають своєї сили на продукування насіння, а вся енергія йде на врожайність, на пагін і його товщину. Тому треба звертати увагу на те, щоб посадковий матеріал був саме чоловічих гібридів. А якщо сіяти насіння, то щоб це були гібриди, а не сорти.

Особливості вирощування

Спаржа – справжній довгожитель! Її садять на 10-20 років і не пересаджують. Це перший весняний овоч відкритого грунту: поки навкруги ще нічого немає, спаржа вже тут як тут – зелена та вітамінна.

Їй треба 10-15 градусів стабільного тепла і пагінці вже почнуть зʼявлятися  над землею. Але варто зауважити, що ранньою весною трапляються зворотні нічні приморозки, які можуть частково псувати врожай. Пошкоджене ними я прибираю й орієнтовно через 5 днів рослина відновлюється: проростає нова свіжа спаржа. Корінь морозу не боїться і не пошкоджується, тому сезон триває.

Підтримка в соцмережах

У мене дуже класна, лояльна та підтримуюча аудиторія в соцмережах. Одного сезону був такий неочікуваний приморозок, а в мене вже було багато замовлень на свіжо зібрану спаржу. Приїжджаю на поле, а вся спаржа приморожена. То був перший такий драматичний досвід для мене як фермерки.

Вийшовши онлайн, пояснила підписникам: “Спаржі зараз немає. Хто може чекати, будь ласка, зачекайте, я виконаю всі замовлення, коли з’явиться нова. Або поверну кошти”. І знаєте що? Жоден не попросив повернути гроші! Усі чекали, бо знають: спаржа моя смачна і високої якості. Дехто навіть як знак підтримки зробив додаткове замовлення.

День спаржевої фермерки в сезон

У сезон усе летить як у тумані. Спаржу ми зазвичай зрізаємо під вечір, коли сонце вже не пекуче. Але в розпал сезону часто доводиться працювати на полі й рано-вранці. Після зрізу вся спаржа проходить сортування, калібрування, миється і охолоджується, щоб бути готовою до відправок.

Більшість замовлень я сама пакую, паралельно відповідаю на повідомлення/дзвінки, консультую і координую відправки. І в цій метушні ще треба встигнути поїсти та приглянути за дітьми. Так, це виснажливо, але неймовірно захопливо – бачити, як твій продукт потрапляє до людей і робить їх радісними, бо вони смачно поїли.

У цій метушні робиться велике діло – ми надсилаємо людям шматочок справжньої весни: вітамінної, зеленої, пахучої та смачної спаржі.

Намагаюся відправляти замовлення максимально швидко: сьогодні зрізала, а завтра спаржа вже у вас на столі. Багато підписників, у яких є поштомати, навіть надсилають мені фото своїх сніданків зі спаржею. І от зранку спаржа ще була на полі, а наступного дня ви вже насолоджуєтесь нею за сніданком. Це неймовірно надихає!

Мрія фермерки

Мрію про розширення ферми. Щоб тут були ще й тварини. Але для цього наразі треба створити умови, які відповідатимуть стандартам. Бо всі рослинні культури, які я хотіла вирощувати – артишоки, лохину, батат, солодку кукурудзу, квіти – уже успішно вирощую. Не вистачає тільки тварин.

Також планую робити агро-просвітницькі тури. Я дипломована флористка і ландшафтна дизайнерка, тож хочу розвивати ферму ще й у цьому напрямку. Проводити майстер-класи, фотосесії у квітах і бути максимально щасливою від цього.

Про цінність роботи на землі

Робота із землею для мене – це не просто виробництво продукції. Кожен зелений пагінець, що навесні пробивається з ґрунту, це результат часу, знань, терпіння та відповідальності, яку я у свій час взяла на себе.

Земля не дає миттєвого результату. Навіть посадивши дорослі саджанці, повноцінного врожаю в рік посадки не буде.

Працювати на землі сьогодні – це цінність і підтримка ментального здоров’я, підтримка країни та українського духу. Я щосили намагаюся підбадьорювати своїх підписників через цю працю: у період війни не покинула все, а, прийнявши всі ризики, продовжую вирощувати українську спаржу.

Фото надані героїнею матеріалу