Павка ЛИТВИН: “Мені важливо знати, що десь там, у рюкзаку, лежить шанс. І що цей шанс ми зібрали разом”
від
Редакція
Цей лютий завершуємо розмовою, яка пробуджує свідомість, але водночас зігріває і дарує надію. Говорили з волонтеркою з Івано-Франківська Павкою Литвин. Про хвилину мовчання, про аптечки і збори, про радість. У матеріалі збережено стиль письма нашої співрозмовниці.
Як розуміти хвилину мовчання?
хвилина мовчання для мене — це не ритуал і не формальність.
це коли місто на секунду стає крихким.
це про памʼять, яка не має вихідних.
нам бракує не дисципліни, а усвідомлення,
бракує внутрішньої тиші,
бо можна зупинити машину і не зупинити серце. це мої спостереження.
хвилина мовчання — це якраз про серце.
Як розприділити свою енергію, щоб бути собою, в сім’ї, віддавати час на збори і закриття потреб військових?
волонтерство — це не робота.
це як постійно тримати руку на пульсі країни.
я не вмію розділяти себе на частини.
я — мама і я — волонтерка одночасно.
ми ж, мами, можемо все: варити борщ,
міняти підгузник і паралельно шукати турнікети.
інколи здається, що енергії нема,
але потім приходить повідомлення від військового:
«ми отримали аптечки, дякую»,
«ваша аптечка врятувала життя», –
і ти знову повна сил.
я вчуся залишати собі маленькі острівці тиші:
ходжу в гори,
люблю друзів і сімʼю.
інакше згораєш.
Чому твій напрям допомоги – забезпечення військових аптечками?
я обрала аптечки, бо це про секунди,
бо життя часто вимірюється хвилинами.
коли на фронті, кров не питає чи ти втомлений,
вона просто тече,
і або в тебе є турнікет,
або тебе нема.
мені важливо знати, що десь там, у рюкзаку, лежить шанс.
і що цей шанс ми зібрали разом.
Як зараз зі зборами?
зі зборами складно.
люди втомлені.
доходи не ростуть,
а потреби ростуть щодня.
війна не стала дешевшою,
але донатять
менше імпульсивно,
більше обдумано.
швидко закриваються збори там, де є довіра,
де є правда без прикрас,
де показано обличчя тих, кому це потрібно.
і ще коли ти не маніпулюєш страхом,
а говориш по-дорослому:
«нам треба,
інакше не буде».
Як радіти в час війни?
радіти в час війни — це не зрада,
це спосіб вижити.
я радію дрібницям:
повідомленню «живий»,
сміху дитини,
ранковому світлу,
світанкам,
холодній купелі,
можливості бігати в гори,
радію нашим військовим,
які навіть у пеклі знаходять сили жартувати.
радію людям, які донатять останні сто гривень,
бо це означає, що ми ще не стали байдужими.
радість зараз дуже тиха,
але вона вперта.
і поки ми здатні радіти,
ми живі,
а значить, нас не перемогли.
Фото з соцмереж Павки Литвин
Найпопулярніші
