✍️Журналістка: Лілія Буцяк
📷Фото: громадська організація «Дружини Янголів»
Укладене волосся, підбори та макіяж — це означає, що тобі вже не боляче. Такі слова почула дружина полеглого Героя Павла Василіва та мама трьох дітей Любов Василів-Ганущак. Нині жінка очолює громадську організацію «Дружини Янголів», яку заснувала як відгук на потребу в підтримці для таких, як вона, для «дружин Янголів». Про спільноту, ініціативи та стереотипи розкаже Любов у матеріалі «Бринза медіа».
Спільнота «Дружин Янголів»
Вечорами я читала історії дружин, які теж втратили коханих на війні. На них тонами лився бруд через їхній зовнішній вигляд та поведінку, до якої не звикло суспільство. Люди вважають, що не так має виглядати вдова після втрати чоловіка.
Разом з іншими «дружинами янголів» ми вирішили об’єднатися, щоб підтримати одна одну та показати всім нашу силу. У спільноті жінка може звернутися до нас, а не кричати про свій біль у невідомість. Одна з цілей організації – показати дружині різні напрямки самозцілення. Жінка має отримати поштовх до саморозвитку та зрозуміти, що життя триває та варто рухатись вперед на честь і пам’ять про свого коханого.
Ініціативи дружин
Зараз у спільноті 120 учасниць. Після менторської програми від «Теплого міста», дружини створили правління, яке займається ініціативами та на постійній основі ділиться можливостями для своїх. Наприклад, походи на концерт, виставу та поїздка в Карпати. Спільнота реалізовує ініціативи не лише для дружин янголів, а й для дітей військовослужбовців та матерів Героїв. «Дружини Янголів» допомагають організовувати вручення кулона «Батьківське серце». Одним із найвизначніших проєктів є фотосесія для «дружин янголів». Жінки мали змогу «розправити крила» та через об’єктив камери показати свій стан душі, те, що не видно неозброєним оком.
Зараз ми пишемо ґрант для безкоштовного навчання в автошколі й отримання водійського посвідчення для дружин. Жінка могла все життя мріяти сісти за кермо, але боялась. Тут вона не одна й рішучіше підійде до цього. Окрім можливості водити автомобіль, я збираюся внормувати процедуру вступу до вищих навчальних закладів. Якщо до цього жінка не отримувала вищої освіти чи навчалась на небажаній спеціальності, їй ніколи не пізно стати студенткою та змінити вид діяльності.
Ми думаємо набирати групи дівчат, які, наприклад, прагнуть опанувати фах візажиста. Далі знайдемо під запит курси чи спеціаліста, який готовий провести для них навчання. Ми максимально намагаємось підтримувати ідеї та бажання дівчат, яким треба жити далі та забезпечувати себе і дітей.
Вдова — це завжди про чорний одяг та хустку?
Часом жінка зовсім забуває про себе та власні бажання. Цьому спонукає суспільство зі своїм стереотипним образом вдови. Завжди нещасної, одягненої в колір найтемнішої ночі, це жінка, для якої вже ніколи не настане світанок.Вдова не може нафарбувати губи червоним, укласти кучері чи взути підбори. Бо вона втратила чоловіка і це всі аргументи.
Кожній треба час на страждання та «побути у чорному»: комусь два місяці, а комусь 10 років. Відсутність чорної хустки на голові не означає, що вона пережила втрату та не відчуває болю, і навпаки. Мені не було добре у чорному. Через 10 місяців після смерті чоловіка я вперше зняла з себе чорне. Одягнувши зелений класичний костюм, я відчула полегшення. Тоді мені казали: «О, вже зняла чорне, ще й року не пройшло як чоловік загинув». У мене досі є ті чорні сукні, але я не хочу їх одягати.
Вдова має обирати той образ, який вона хоче, а не той, який їй нав’язують. Суспільство не знає: жінка може ходити вся у чорному, але десь глибоко в душі вона мріє, щоб цей період закінчився і вона повернулась до свого звичного життя, ніби нічого й не сталося. Вдова може бути одягнена, як папуга, але ночами вити від болю. Це все маски.
Походження стереотипів про вдів
Ще за часів до нашої ери вдови були нещасними та їх навіть боялись. Нерідко після смерті чоловіка дружина переселялась якомога далі від людей та майже не контактували з ними. У ті часи жінка взагалі не сприймалась як особистість, народжувала дітей та прислуговувала чоловіку. Минули сторіччя й за цей період ми намагались показати всім, що в змозі на рівні з чоловіками працювати та розвиватись. Зараз у прогресивному світі образ вдови залишився в суспільстві ще зі XVI століття. То чому ми, «Дружини Янголів», не можемо підняти цю тему і показати, що вдови – це вже не про «дайте копійку», а про успішних, впевнених в собі бізнесменок, які точно знають, що їхні кохані пишалися б ними.
