Кольорові хвостики. Як художниця Марія Устимчук малює портрети домашніх улюбленців

Для Марії Устимчук її роботи – це не лише картини, а й спосіб подарувати людям емоції. Детальніше про шлях від мемних тваринок до власного стилю – в інтерв’ю «БРИНЗА МЕДІА».

З чого все починалось?

Любов до малювання Марія відкрила в собі ще у дитинстві. Каже, що виросла в творчій сім’ї, тож завжди отримувала підтримку усіх своїх ідей і починань. Дівчина відвідувала художню та музичну школи, а згодом вступила до Львівської національної академії мистецтв.

Мене завжди заохочували робити те, що я люблю.

Художниця зізнається, що найважливішим у її становленні як митця була підтримка рідних і друзів.

Навчатися, працювати та паралельно намагатися знайти себе – дуже важко. Мої друзі та сім’я дуже підтримували мене, зокрема й фінансово.

Патріотичні котики

Під час навчання в університеті Марія мала «творчу паузу» та майже не малювала. Відновила свою діяльність із початком повномасштабного вторгнення. Тоді все почалося із замальовок патріотичних котиків.

Це були адаптовані котики досить відомого азіатського художника @mofu_sand. Тоді я робила це заради підтримки, а не комерції. Це було для себе та друзів, але вони всім дуже сподобались.

Мистецтво як терапія

Марія пригадує, коли почалось повномаштабне вторгнення, її хлопець Віталій сказав, що візьме всі фінансові та побутові турботи на себе. Для того, щоб вона в цей час могла малювати. Так їй було легше побороти тривогу.

Творчість допомагає абстрагуватися. Коли малюєш, ти можеш зображати приємні спогади, навіть у найважчі хвилини життя. Творчість допомагає пам’ятати.

Від мемних тваринок до постійних замовлень

Стиль, у якому зараз працює, художниця відкрила для себе наприкінці літа 2024 року.

Мені тоді було дуже сумно, в мене був творчий застій. Я не знала що малювати, нічого не виходило. У мене було 9 вільних полотен і я подумала, що можна намалювати якихось тваринок з мемів.

Готові роботи Марія опублікувала в TikTok. 9 картин розкупили за декілька днів. Після цього художниця намалювала ще одну серію з 9 картин, її розкупили вже за декілька годин. Згодом люди почали звертатися з проханнями зобразити їхніх домашніх улюбленців.

Я пам’ятаю перший замовлений портрет. Написала дівчина, запитала, чи можу я намалювати її котика. Я спробувала – їй сподобалось, людям в соціальних мережах також. І так у мене почали замовляти своїх улюбленців.

Закарбувати любов на полотні

Окрім портретів живих тваринок, у Марії замовляють і портрети на пам’ять про домашніх улюбленців, які померли.

Мене часто запитують, чи можу я зобразити портрет тваринки, яка вже померла. Мені дуже приємно, що я можу закарбувати цей спогад для людей.

Мам, чому я без портрету?

Сама Марія також має домашнього улюбленця – собаку Лалу. Проте, зізнається, що її портрету вона не малювала та поки не планує.

Я дуже самокритична. Постійно працюю над новими картинами, проте готові роботи тримати у себе вдома не люблю. Вони є вдома у друзів, батьків, але не в мене.

Я маю лише непродані роботи. А коли картину довго не купують, я починаю думати, чому ж вона не знайшла свого власника? Тоді я хочу, щоб її просто хтось забрав. Мені важко мати свої картини вдома. Хоча я б хотіла цілу стіну заповнити цими різнокольоровими квадратами з портретами тварин.

Виклики міжнародних відправлень

Художниця відправляє картини не тільки по Україні, а й за кордон. Найчастіше замовлення роблять українці, які живуть за межами країни. Усіма відправленнями Марія займається самостійно. Одній людині непросто контролювати всі процеси одночасно, тому можуть виникати певні труднощі. Розповідає, що були два випадки, коли в дорозі губилися посилки з картинами.

Я одразу почала переживати і дуже сильно нервувати, але, як сказав мій хлопець, це щось нове, я з цим розберусь і в майбутньому буду знати, що робити. І це дійсно так працює.

Самотність чи творчий ресурс?

Початок повномасштабного вторгнення застав Марію в Чернівцях. Там вона гостювала у свого хлопця. Художниця залишалася у місті до грудня 2022 року, коли вони з хлопцем ухвалили рішення почати жити разом в іншому місті. Марія та Віталій не хотіли залишатися в Чернівцях чи переїжджати у Львів, де навчалась художниця. Так вибір впав на Івано-Франківськ. Марія каже, що місто також дало свій поштовх до розвитку. 

У мене було багато вільного часу, бо я тут нікого не знала. Нове місто, його я також майже не знала. Я більше була сама з собою і тому багато малювала. Саме в цей період, коли абстрагувалася, я зробила для себе багато висновків. Я пробувала малювати в різних стилях і зрозуміла, що все ж таки хочу працювати з кольорами. Я їх люблю. І так було ще з художньої школи. Тоді я намагалася вмістити всі кольори в одній картині.

Більше, ніж картини

Марія пройшла свій шлях від дитячих малюнків до особистого стилю. Каже, що важливо розуміти: те, що ти робиш, тобі дійсно має подобатися.

Я досить довго себе шукала і продовжую віднаходити себе в якихось деталях. Але наразі я вперше дуже задоволена тим, що я роблю. Я дуже радію, що даю людям не просто картини, а дарую емоції.

Журналістка: Соломія Михайлишин.

Фото надані героїнею матеріалу.