“Комедія живе на сцені лише тоді, коли в залі є глядач”, — стендапер з Івано-Франківщини Василь Перекіцей

Василь Перекіцей — стендапер та учасник команди Please StandUP IF. За освітою він учитель історії, проте класний журнал і крейда виявилися йому “не до душі”. Як хлопець, який колись просто класно жартував у компанії, став стендапером — в інтерв’ю “БРИНЗА МЕДІА”.

“Це розмова на окремий подкаст”. Чому Василь не став учителем

За фахом Василь — учитель історії. Проте під час навчання хлопець зрозумів, що вчительське майбутнє не зовсім його шлях.

Мені зручніше спілкуватися з учнями на одному рівні, ніж щось вимагати від них чи оцінювати їхні знання. Було й багато інших причин, але це, напевно, розмова на окремий подкаст.

Коли, якщо не зараз?

Василь із самого дитинства дивився багато гумористичного контенту.

Коли ти це робиш, то свідомо чи ні, але аналізуєш, як і чому працюють ті чи інші жарти.

Комік довго залишався хлопцем, який класно жартує в компанії. Проте бажання вийти на новий рівень його ніколи не залишало. Відправною точкою став 2022 рік і всі події навколо, бо “коли, якщо не зараз?”.

Я зрозумів, що якщо зараз не спробувати те, що я довго виношував у собі, то настав такий час, що інших шансів може й не бути — треба займатися тим, що приносить задоволення.

До першого виступу він готувався приблизно 4–5 місяців. 

Я виступив і, як не дивно, великих переживань не було, адже я розумів, що це те, чого давно хотів, і тому нема сенсу боятися.

Перший жарт, який “зайшов” аудиторії, Василь не пам’ятає. Проте він добре тримає в пам’яті жарти з першого виступу.

У стендапі не так важливий один конкретний жарт, важливі загальна атмосфера та енергія виступу. Коли відчуваєш, що твої жарти подобаються людям і вони сміються, це ніби підтвердження того, що я займаюся цим недарма.

“Довелося завершувати виступ на половині”: про найневдаліший стендап

Хлопець старається не жартувати на теми, з якими не стикався особисто, і про проблеми, яких не пережив.

Проте навіть так не можна бути застрахованим від так званого  “удару в штангу” якимось жартом, але я готовий нести відповідальність за це, якщо таке станеться.

Василь пригадує найгірший виступ, на який прийшли жінки за 60 років. Комік вийшов на сцену з матеріалом про пенсіонерів і жарти були доволі “на межі”. Врешті-решт після повної тиші довелося завершувати виступ десь на половині та йти зі сцени.

Було доволі соромно, але я чітко розумів, що винен у цьому провалі тільки я.

Довге написання жарту не гарантує вдалого виступу

Багато хто говорить, що написання жартів — це математика і можна себе натренувати робити це стабільно і якісно, але поки що ця історія взагалі не про мене.

Є жарти, які Василь пише тижнями, а є такі, що народжуються на одному подиху від натхнення.

Усе ж я вважаю, щоб написати якісний і смішний матеріал, треба йому приділити вдосталь часу.

Та навіть довге написання жарту не гарантує вдалого виступу. Потрібно підготуватися, відпрацювати подачу, випробувати матеріал на аудиторії, потім коригувати та переписувати, і так постійно.

“Моя історія точно не про вигоду”: стендап як один зі способів допомогти ЗСУ

Василь уже майже два роки є постійним учасником Please StandUP IF. Хоч клуб існує понад чотири роки, про нього досі знають не так багато людей.

Комедія живе на сцені лише тоді, коли в залі є глядач, тому для нашого розвитку нам потрібні саме люди.

Зараз для хлопця стендап — це радше хобі та поклик серця, який зрідка приносить гроші.

Усі кошти з подій разом з Please StandUP IF передаємо на ЗСУ, адже добре розуміємо, завдяки кому сьогодні можемо виходити на сцену.

Основний дохід хлопець має з дизайну та написання рекламних сценаріїв.

Про гроші зі стендапу я ніколи серйозно не думав. Моя історія точно не про вигоду. Але якби одного дня довелося заробляти лише цим, це було б приємним бонусом.

Фото надані героєм матеріалу.

Журналістка: Тетяна Сарай