Лілія Гуртовська: “Деякі полонені не бачили сонячного світла кілька років”

Лілія Гуртовська — співорганізаторка акцій-нагадувань «Не мовчи! Полон вбиває» в Івано-Франківську. Ці заходи спрямовані на привернення уваги до військовополонених, а також зниклих безвісти. Чоловік Лілії, військовослужбовець полку «Азов» Микола Гуртовський, перебуває у полоні ворога з 2022 року.

Як зародилися ці акції в Івано-Франківську та чому вони важливі — читайте в інтерв’ю для «БРИНЗА МЕДІА».

З чого починалися акції-нагадування у Франківську?

Акції-нагадування почали проводити у 2022 році, коли українські військові перебували в облозі на території заводу в Маріуполі. Тоді ворог контролював небо, мав чисельну перевагу на суші та вів обстріли з моря.

Військові опинилися в повному оточенні під постійним вогнем надважких бомб. Хлопці навіть жартували: “По нас стріляють усім, що тільки є у світі, крім ядерної зброї”. Але вони трималися.

Спочатку заходи проводили у Києві під назвою «Extraction». Учасники вимагали евакуації захисників до третьої країни під міжнародні гарантії.

Ми розуміли, що шансів вижити майже не було, тож будь-яка увага могла допомогти. Тому виходили і в Києві, і у Франківську.

Першу акцію в Івано-Франківську провели на Вічевому майдані. За словами Лілії Гуртовської, вона зібрала значну кількість учасників, особливо в порівнянні з іншими містами.

Захисники “Азовсталі” бачили ці акції онлайн і раділи, що навіть у такий складний час знаходяться люди, готові їх підтримати. Це додавало їм сили продовжувати боротьбу.

Як розповідає Лілія Гуртовська, на початку організовувати акції було непросто через складнощі з отриманням офіційних дозволів.

На рівні розмов нас підтримували, але юридично ніхто не хотів брати на себе відповідальність за надання дозволу на проведення мирних акцій. Тому ми просто повідомили поліцію про свої наміри і вийшли на акцію підтримки військовополонених. Згодом організація заходів стала простішою, оскільки ініціативу почали впізнавати, а її мету – розуміти.

Розголос має бути постійним: чому важливо не забувати про військовополонених

За словами Лілії Гуртовської, акції-нагадування виконують дві основні функції:

• привертають увагу суспільства до проблеми військовополонених,
• підтримують бійців, які повертаються з полону.

Через умови утримання в полоні, відсутність інформації та зв’язку багато хто з військових втрачає віру, вважаючи, що про них забули.

Лілія додає, що після звільнення бійці бачать інформаційну підтримку: плакати, публікації у медіа, акції та міжнародні заклики щодо їхнього звільнення. Це допомагає їм швидше адаптуватися до мирного життя.

Лілія зауважила, що у день повернення захисників соцмережі наповнюються емоціями, привітаннями та словами підтримки. Проте ця увага швидко згасає і тема військовополонених знову відходить на другий план.

Коли відбувається обмін, вся стрічка соцмереж просто горить новинами. Усі щиро радіють, що нарешті повертаються наші захисники додому. Але, на жаль, це триває лише один день.

Для того, щоб військовополонені мали шанс повернутися додому, необхідний постійний розголос і суспільна увага.

Більшість людей нічого не роблять, щоб повернути хлопців. Важливо не тільки радіти у день обміну, а й говорити про це постійно. Розголос – це те, що може реально вплинути на їхнє повернення.

Лілія Гуртовська закликає людей не залишатися осторонь, адже такі дії як публікації в соцмережах або участь в акціях можуть допомогти тримати тему військовополонених у фокусі суспільної уваги.

Військові, які мають ампутації, люди похилого віку, діти – усі знаходять можливість прийти на акції та нагадати про полонених. А здорові люди, які мають можливість гуляти торговими центрами чи випити каву, часто не знаходять навіть хвилини на репост чи підтримку.

Як в Івано-Франківську привертають увагу до військовополонених

Тема військовополонених нині має значний рівень суспільної обізнаності. Водночас, за спостереженнями Гуртовської, частина як молоді, так і старшого покоління не замислюється над цією проблемою. Співорганізаторка акцій вважає, що сьогодні  необхідно регулярно привертати увагу до питання військовополонених через медіа і громадські ініціативи.

В Івано-Франківську ця тема залишається актуальною. Наприклад, місцевий драматичний театр підтримує ініціативи, пов’язані з військовополоненими: на фасаді постійно є інформаційна вивіска.

Також, за її словами, торгові центри безкоштовно розміщують інформаційні матеріали про військовополонених. Вони транслюються між рекламними роликами, що допомагає поширювати інформацію серед мешканців і відвідувачів з інших міст.

Участь молоді в акціях та ініціативах на підтримку військовополонених

За словами Лілії Гуртовської, до акцій здебільшого долучається саме молодь, яку безпосередньо торкнулася війна. Дехто, можливо, залишається байдужим до цієї теми або вважає, що такі акції не мають значного впливу. Але молодь може підтримувати військовополонених не лише участю в акціях, а й через власну діяльність – у спорті, мистецтві чи інших сферах.

Де б вони (молоді люди  – ред.) не були, вони можуть нагадувати про війну, про загиблих героїв, про полонених. Це може бути, наприклад, організація зборів на підтримку або просте поширення інформації серед свого оточення. Кожен має певне середовище, яке йому довіряє, і через це можна привертати увагу до проблеми.

Як українці за кордоном можуть підтримувати військовополонених?

За межами України тема війни звучить рідше, а тому важливо нагадувати про ситуацію.

Українці за кордоном можуть поширювати інформацію, реальні факти, показувати фото бійців, які повернулися з полону, розповідати про їхній стан та умови утримання. Це привертало б більше уваги міжнародних медіа та звичайних іноземців.

Така діяльність допомогла б доносити до світової спільноти інформацію про порушення прав військовополонених і спонукати міжнародну спільноту до активніших дій.

Як чоловік Лілії потрапив у російський полон після боїв за Маріуполь

Микола Гуртовський, чоловік Лілії, з підліткового віку був патріотом і тривалий час брав участь у націоналістичному русі.

У листопаді 2021 року він вступив до полку «Азов». Від початку вторгнення перебував у Маріуполі, де разом із побратимами брав участь в обороні міста, а згодом – «Азовсталі». Наприкінці боїв захисники отримали наказ вийти з території заводу.

Тоді це називали «евакуацією», що передбачала гарантії життя та обмін протягом трьох-чотирьох місяців. 17 травня, після відповідного наказу вищого військового командування, усі захисники залишили територію заводу.

Згодом Лілія побачила у відкритих джерелах, зокрема на фотографіях, які публікувала російська сторона, як її чоловіка та інших військовополонених вивозили до Оленівки. Після цього вона втратила з ним зв’язок.

Усю подальшу інформацію вона отримувала від звільнених військових, які певний час перебували поруч із її чоловіком у полоні. Однак деталі умов утримання залишаються невідомими, оскільки військовополонених із «Азову» повертали в обмеженій кількості, а самих бійців часто тримали окремо.

Ті, хто повернувся, зазначали лише, що умови були «терпимі», утім, багато з них мали значну втрату ваги, хронічні захворювання та сліди катувань. Є свідчення про жорстоке поводження, відсутність належної медичної допомоги, суворий режим утримання та необґрунтовані звинувачення, що висуваються військовополоненим. Деякі полонені не бачили сонячного світла протягом кількох років.

Журналістка: Тетяна Сарай

Фото: усі світлини надані героїнею інтерв’ю Лілею Гуртовською