“Мамо, не плач”. Актор франківського драмтеатру Богдан Романюк зіграв свою крайню виставу (відео)

Франківський драмтеатр у своїх соцмережах опублікував зворушливе відео актора Богдана Романюка, який 6 квітня зіграв свою крайню виставу “Сватання на Гончарівці”. Богдан Романюк ухвалив рішення піти добровольцем та приєднатися до Третьої окремої штурмової бригади.

Директор-художній керівник Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський повідомив про рішення актора зі сцени театру:

Це найбільший капітал, який ми можемо віддати для боротьби з тією ордою, яка прийшла на нашу землю. Сьогодні була крайня вистава нашого актора Богдана Романюка, який вирішив піти служити добровольцем-контрактником. Богдан 7 років пропрацював у нашому театрі. Напевно, це один із найкумедніший і найхарактерніших акторів нашого театру. Але мало хто знає, а може, й багато хто знає, що він від початку повномасштабного вторгнення активно включився у волонтерську діяльність. Був волонтером полку “Азов” та Третьої штурмової бригади. І вже від завтра Богдан Романюк – контрактник, доброволець, боєць Третьої штурмової бригади – вирушає в Луганську область, яка більше ніж на 90% зараз тимчасово окупована. Для того, щоб обороняти незалежність України і служити українській нації.

Богдан Романюк закінчив Інститут мистецтв ПНУ ім. В.Стефаника за спеціальністю “актор театру і кіно”. Розпочинав свою кар’єру в Драмтеатрі як помічник режисера. Зараз Богдан – артист драми.

Найчастіше глядачі Франківського драмтеатру могли бачити Богдана Романюка в ролях комедійних персонажів. Також він грав сина польського сільовара у фільмі режисера Олеся Саніна “Довбуш”. А улюблена роль Богдана – головна роль Калігули в однойменній виставі.

6 квітня, після гри у своїй крайній виставі “Сватання на Гончарівці”, франківський актор Богдан Романюк звернувся до залу:

Я дякую усім, хто протягом 7 років ходив у театр, відвідував наші вистави. І мої, де я грав. Чому я швидше не пішов (служити – ред.)? Я був медійником полку “Азов” та Третьої окремої штурмової бригади на бахмутському напрямку, на харківському. І вже завтра я вирушаю. Прийняв таке рішення підписати контракт, добровольчий контракт на 3 роки. Це рішення було непросте. Мамо, не плач!

Я дуже радий. Я вирушаю до справжніх бійців. І я вкотре наголошую: донатьте, виходьте на акції підтримки військовополонених. Декілька днів тому повернувся мій друг, який провів 3 роки в одній з найсуворіших таганрозьких колоній строгого режиму. Катували так, що просто передати неможна. Він прийшов напів живою людиною. Тому навіть доки одна людина буде стояти на акції, доти буде розголос. Перемога буде за нами. Слава нації!

Журналістка: Юлія Зелик