Журналістка: Роксолана Бабій
Фото: громадська організація «Чернівецьке обʼєднання «Захист», Олена Зеленська
У Міжнародний день людей з інвалідністю «Бринза медіа» поспілкувалася з комунікаційною менеджеркою Лілією Івоняк та керівником напрямку «Інклюзія без кордонів» Сергієм Щербанем з громадської організації «Чернівецьке обʼєднання «Захист» про фізичні барʼєри та їхній вплив на суспільство.
Що таке фізична барʼєрність?
Коли є фізичні барʼєри, людина не може вільно, безперешкодно пересуватися в просторі, самореалізуватися й задовольняти свої базові потреби. Її потрібно просити перехожих допомогу, щоб перейти через дорогу, або натиснути кнопку виклику працівника аптеки, щоб спустили підйомник, аби придбати ліки. Коли немає фізичних барʼєрів, людина живе своє життя самостійно та не залежить ні від кого.
Барʼєри є в житті не тільки в людей з інвалідністю
Побутує стереотип, що безбар’єрність потрібна тільки людям з інвалідністю. Суспільство створює бар’єри, які потім можуть обернутись йому не на користь. У будь-який момент ми можемо отримати травму – зламати ногу чи руку. У сімʼї народилася дитина, а поки вона росте батьки постійно піднімають та зносять коляску по сходинках. Біля магазину доводиться залишати візок, бо немає безбар’єрної інфраструктури. Через це маломобільні групи населення, як ось старші люди, вагітні жінки, діти, люди з інвалідністю та тимчасовими травмами, не можуть жити незалежно.
Які наслідки фізичної безбарʼєрності в нашому побутовому житті?
Більшу частину життя люди проводять у своїй домівці. Кожен хоче зайти та вийти зі свого будинку, поїхати на той поверх, де живе. Квартира має бути простора з широкими дверима без порогів, незалежно чи там живе людина на кріслі колісному, чи з порушенням зору, чи вона пересувається за допомогою протезу.
Старий житловий фонд ми не переробимо: там сходинки до входу та\чи окремо до ліфту та вузькі дверні отвори.
Новобудови, які зараз зводяться, не до кінця дотримуються стандартів державних будівельних норм (ДБН), де є окремий пункт про інклюзивність: залишається одна сходинка до під’їзду, ліфту або високі бордюри на прилеглій території будинку. Якщо квартири роблять доступними і широкими, де людина може зайти на кріслі колісному і розвернутись, то вона не буде повністю незалежною, бо не зможе самостійно дійти до дверей під’їзду. Тоді повинна просити допомогу чи мати супроводжуючого, а це бар’єри, які створює суспільство.
Заклади харчування, готелі, книгарні, автосалони потрібні у доступі всім людям. Багато
батьків, які пересуваються на кріслі колісному, часто не відвідують свята своїх дітей в садочках. Це стається через бар’єрність приміщень, в яких проводяться ці події. До прикладу, захід відбувається на другому поверсі, де немає ліфту чи сходоходу, тобто механічного засобу/пристрою для пересування по сходинках. Через барʼєри, які можна не створювати, люди не проживають емоції на заході, а дивляться відеозапис.
Як перетворити простір на доступний?
Якщо до входу та ліфту у будинку лише декілька сходинок, ви можете самостійно домовитися з сусідами та встановити пандус, який не перевищує 8% загальної висоти або 5°. Звернутися до ЖЕКу, куди ви здійснюєте абонентську плату, щоб облаштували доступність житла.
Ями та нерівна поверхня біля прилеглої території до будинку – це барʼєри, з якими також потрібно працювати. Тротуарна мережа, що веде до під’їзду, повинна мати понижені бордюри.
Важливо робити зміни згідно з державними будівельними нормами. Охочі руйнувати фізичні барʼєри можуть використовувати «Гайд безбарʼєрних подій», в якому стисло описується як створити елементи доступності. Громадські організації, як «Чернівецьке об’єднання «Захист», можуть надавати рекомендації по облаштуванню простору та тестувати оновлення. Під час проєктування доступних закладів можна проводити опитування цільової аудиторії, яка підкаже, де та які зміни потрібно вносити у приміщенні, щоб створити комфортні умови для всіх людей.
