“Я мало собі уявляю життя без книг і без того, щоб про них говорити”. Книжкова блогерка Анна Шаламай

Анна Шаламай – книжкова блогерка з Івано-Франківська. Уже шостий рік дівчина розповідає про книжки в Інтернеті. Наразі вона публікує контент у 4 соцмережах. Детальніше про створення блогу, перші співпраці та книжкові спільноти – в інтерв’ю «БРИНЗА МЕДІА».

Читацький карантин

Аня любила читати ще з дитинства. Пригадує, як тоді брала книжки в бібліотеці. Часто вибір падав на комікси.

Читання завжди було частиною мого життя, але не такою суттєвою як зараз.

Переломним моментом став карантин у 2020 році.

Я тоді була ще студенткою. Ми лише вчилися працювати в онлайн-режимі, тому мали багато вільного часу. А ще, у зв’язку з карантином, було багато знижок на книжки. З цього і почався мій читацький шлях.

Перше книжкове кохання

Саме в час карантину Ані в руки потрапили два томи «Звіяних вітром».

Я пам’ятаю, як мене захопила ця історія. Останні 200 сторінок другого тому я читала не відриваючись. Це був новий для мене досвід. До того книги ще ніколи не викликали в мене таких сильних емоцій. І це, мабуть, стало для мене стартом пошуку більшої кількості таких книг.

Один рік – одна соціальна мережа

Я почала читати багато книжок і мені захотілося десь про них розповідати.

Аня відкрила для себе книжкові спільноти в Instagram і YouTube. Почала слідкувати за різними книжковими блогерами, зокрема й закордонними. Спочатку дивувалася, що є окрема книжкова ніша з різними напрямками.

У травні 2020 року Аня створила свій Instagram-блог про книжки.

Я завжди мріяла бути блогером. Але не могла знайти нішу, у якій мені було б про що розказати і в якій хотілося б рухатися.

У 2021 році Анна створила профіль у TikTok. Каже, що в цій мережі більше персоналізації. Якщо її Instagram в основному про книги, то TikTok  – про особистість самої Ані.

Мої соцмережі відрізняються форматами. Instagram завжди для мене був візуальною платформою, TikTok – більше про жарти.

Коли я втомлювалася від естетичних фото в Instagram, я йшла жартувати в TikTok. Потім мене могла засмутити статистика відео і я знову поверталася в Instagram.

У 2022 році в Ані з’явився Telegram-канал. Блогерка веде його у форматі онлайн-щоденника.

Цей канал як переписка з другом: якщо мене щось роздратувало чи розвеселило, я не роздумуючи публікую це туди.

У 2023 Аня зважилась і на блог в YouTube. Зізнається, що його вона любить найдужче і приділяє найбільше часу.

Мені здається, що YouTube завжди був кінцевою метою. Але мені знадобилося 3 роки, щоб до нього дорости.

Страшно, але …

Коли Аня реалізовуваль як блогерка в Instagram, то не відчувала страху. Проте дівчині знадобилось декілька місяців, щоб записати першу розмовну історію.

Я ніколи не боялась показувати себе. Але говорити саме на камеру мені було важко. Тому я починала з маленьких кроків. Записувала розмовні історії, а вони тоді були максимум на 15 секунд.

TikTok для Ані також спочатку був страшним. Її лякали безкінечний потік відео і ще більший – хейтерських коментарів.

Хейт на книжкових полицях

Попри те, що Аня веде книжкові блоги в соціальних мережах уже шостий рік, з хейтом стикається досить рідко.

Здебільшого це поодинокі коментарі, і з ними не так важко справлятись. Особливо, якщо розуміти, що інколи вони навіть не стосуються мене.

Для мене хейт у книжковій спільноті – це загалом дивне явище. Я досі не розумію, як можна знаходити причини хейту там, де книги. Усі book-блогери – просто люди, які читають і розповідають про книжки. Я дивуюсь, що люди знаходять у цьому приводи для невдоволення.

Люди для людей: про комунікацію на живих подіях

Найбільше взаємодії в комунікації Аня отримує на живих подіях: книжкових клубах, обговореннях, презентаціях новинок. Інколи дівчина відвідує події як учасниця, а інколи – як модераторка.

Ця взаємодія з книжковим світом – не тільки в соцмережах, а й наживо. Це, мабуть, моя улюблена частина блогерства.

Для мене можливість ходити на живі події, модерувати чи просто обговорювати — найбільше задоволення. Усі мої зусилля були варті того, щоб мати можливість бути дотичною до книжкових подій.

Перша співпраця

Аня співпрацює з видавництвами «Старий Лев», «Vivat», «Жорж» та іншими. Робота може бути різною: від оглядів книжок до модерації подій.

Коли Аня тільки починала вести сторінку в TikTok, видавництво «Віхола» запропонувало їй надіслати на огляд книжку Ольги Дубчак «Бачити українською». Але через низку обставин дівчина так і не опублікувала відгук за домовленістю.

Прочитала її та поділилася враженнями від книжки лише минулого року. Каже, що книга їй дуже сподобалася і від цього ще більше соромно і сумно.

Однак перший невдалий досвід не завадив Ані співпрацювати з іншими видавництвами в майбутньому.

Видавництва завжди перші пишуть мені щодо співпраці. Однак я знаю блогерів, які самі звертаються до них із пропозиціями. І це також круто. Потрібно не боятися пробувати.

Війна відрізала все російське

Аня пригадує, що, коли вона лише починала вести блог, фоловери в Інтернеті часто питали, чому вона читає українською. Коментатори не розуміли, який сенс читати державною мовою, якщо російською набагато більший вибір книг.

Після початку повномасштабного вторгнення у нас різко виріс попит на книжковий контент українською. Війна пробудила свідомість у багатьох.

Навіть в умовах повномасштабного вторгнення книжковий ринок росте, бо було відрізано все російське, і це круто.

Поговорімо про книжки

Аня планує продовжувати вести блог і надалі. Каже, що основною мотивацією є спілкування з людьми.

Я мало собі уявляю життя без книг і без того, щоб про них говорити. Якщо я перестану вести соцмережі, то кому я буду розповідати про прочитане? Мої друзі цього просто не витримають.

Книги, які радить Аня Шаламай молоді Івано-Франківська

1.«Чоловік на ім’я Уве», «Ведмеже місто», «Тривожні люди» Фредріка Бакмана

Звичайно ж мій улюблений Бакман, куди без нього?

2.«Шістка воронів» Лі Бардуго

Якщо хочеться чогось більш фентезійного.

3.«Аркан вовків» Павла Дерев’янка

Цю книгу я сама ще не читала, але дуже в неї вірю. Я була на її презентації у Львові з Павлом Дерев’янком і переконана, що це буде чудова трилогія.

Фото надані героїнею та є її власністю.

Журналістка: Соломія Михайлишин