“Я мріяла про гори ще до того, як побувала в них”. Як молоде подружжя з Києва переїхало жити в село на Косівщині

Катерина Светлакова та Дмитро Маслюк – подружжя. Уже понад рік вони разом із трьома собаками мешкають у селі Хімчин, що на Косівщині. Детальніше про рішення переїзду, баєрство по-косівськи, кардинальні зміни та адаптацію на новому місці — в інтерв’ю «БРИНЗА МЕДІА».

Катерина є засновницею власного благодійного фонду. З початком повномасштабного вторгнення вона залишила свою карʼєру в IT-компанії та повністю переключилася на діяльність фонду.

У цей період я не жила для себе — я жила для інших. Цілком і повністю віддалася цій справі. Це була помилка, яку не раджу робити нікому.

Катерина зізнається, що в перший рік війни фонду було значно легше функціонувати, бо було багато донатів. А вже в другий рік як вона, так і її колеги-волонтери, почали відчувати ознаки вигорання. Одним із переломних моментів стала трагедія на Каховській ГЕС. Фонд Катерини активно допомагав постраждалим упродовж 45 діб.

Ми з волонтерами після цього жартували, що нам потрібна ротація.

Вигорання і точка неповернення

У листопаді 2023 Катерина потрапила у лікарню.

Для мене це була така точка, коли потрібно повністю переглядати ставлення до себе. Я розуміла, якщо буду не в ресурсі, то нікому не допоможу, а тільки принесу шкоду собі і своєму оточенню.

До лютого 2024 року волонтери завершили декілька масштабних проєктів та з’їхали з орендованого фондом приміщення. Наразі фонд продовжує функціонувати, проте перемістився в менше приміщення у Києві та звузив свою діяльність.

Волонтер із сайту знайомств

Робота волонтерів благодійного фонду передбачала носіння важких коробок. Для цього потрібні були чоловіки, яких у колективі було лише троє. Тому Катерина взялася шукати волонтерів на Tinder.

Я шукала людей з Києва, щоб залучати до благодійної діяльності. Інколи чоловіки пропонували просто сходити на каву. Тоді я казала, що в нашому фонді є кавова машина і дуже багато роботи, тож можуть приходити туди.

Серед таких волонтерів опинився й Дмитро, майбутній чоловік Катерини. Спочатку він став учасником фонду, а вже в кінці 2023 року пара одружилася.

Хочу жити в горах!

Подружжя планувало переїхати жити в будинок під Києвом. У березні 2024 вони відправилися в п’ятиденну весільну подорож до Яремче. І тоді Катерина зрозуміла – їй подобається Косівщина і вона б хотіла там жити.

Я мріяла про гори ще до того, як побувала в них. Я не знала, як там насправді, але мені завжди здавалося, що то моє місце сили.

У квітні Катерина вирішила спробувати подивитися варіанти будинків ближче до гір. Уже за два дні вона натрапила на їхній майбутній дім, що розташувався в селі Хімчин на Косівщині. За тиждень подружжя встигло з’їздити оглянути будинок і внести завдаток. У кінці червня Дмитро та Катерина остаточно переїхати на нове місце.

Ми живемо майже в Карпатах. Хоча село й не має гірського статусу, але через ліс від нас починаються гори.

Виклики нового (старого) дому

Як виявилось, коли ти переїжджаєш у село і відновлюєш щось, грошей потрібно набагато більше, ніж щоб просто тут жити. Тому в нас одразу з’явилося по додатковій роботі.

Перед Дмитром і Катериною будинок пустував 9 років. Роботи з відновлення житла було багато і пара активно за неї взялася.

Спочатку в нас було більше натхнення та адреналіну. Ми фарбували, білили, ремонтували, створювали. І все це щодня — з 5 ранку і до пізньої ночі. Зараз ми знайшли певний баланс.

За більш, ніж рік, подружжя встигло викопати криницю, провести воду, зробити ванну кімнату та багато іншого.

Дивні традиції та правильні питання

Ми були відкриті до всього і позиціонували себе як люди, які готові приймати щось нове.

Спочатку багато традицій дивували Катерину та Дмитра, проте подружжя не соромилося запитувати про все незрозуміле.

Я скажу так: якщо в людини є язик, який може створювати звуки і перетворювати їх в речення і правильні питання, то вона може порозумітися з кожним.

Хвостаті з Tinder

Адаптуватися до нового місця проживання довелося не лише Дмитру та Катерині, а ще їхнім домашнім улюбленцям. Подружжя приїхало в Хімчин з двома собаками. Одного з них, Сантоса, Катерина випадково знайшла через Tinder. Жінка з цього лише сміється:

Я шукала на Tinder хлопця, а знайшла Сантоса, потім шукала волонтера, а знайшла чоловіка. Не купуйте нічого в Інтернеті — там повсюди обман!

Друга собака — німецька вівчарка Шейла. Після переїзду вона вподобала пасти сусідську худобу. Пес постійно тікав і приходив додому лише переночувати та поїсти. Тож зрештою пара прийняла рішення віддати Шейлу сусідам.

Я просто в один момент кажу: “Тепер це ваша собака”. Сусіди дуже зраділи.

Ще двох собак Дмитро та Катерина привезли аж з-під кордону з Румунією. Там прикордонник шукав людей, які зможуть узяти тварин до себе “в добрі руки”. Так до сімʼї Катерини та Дмитра потрапили нові улюбленці.

Баєрство по-косівськи

Катерина активно висвітлює їхнє з чоловіком життя в соціальних мережах. Якось жінка розповідала про свої пошуки гуні на косівському базарі. Це викликало хвилю зацікавлення. Спочатку фоловери запитували Катерину, чи є у косівських майстрів сторінки в соцмережах. Однак, коли більшість відповідей були негативними, жінка отримала перше прохання придбати виріб самостійно та надіслати поштою. Так вона стала баєром косівського базару.

Ми завжди попередньо обговорюємо, що хоче клієнт, щоб я знала, у які ряди його “повести”. Уже на місці я дзвоню по відеозв’язку і покупець наче йде по базару та сам обирає. Я, у свою чергу, можу перевірити якість цього товару. Ні до кого не привʼязуюсь і продавці про це знають. Я можу купити товар як у них, так і в їхніх конкурентів.

У ролі баєра на косівський базар Катерина їздить з грудня 2024 року. Зараз жінка має від трьох до пʼяти клієнтів щосуботи.

Я купую для людей те, що вони хочуть отримати. Майстри з цього заробляють гроші і в них є натхнення працювати далі. До того ж, за відсотки, які я отримую, я можу покривати борги мого фонду.

Фото надані героїнею матеріалу та є її власністю.

Журналістка: Соломія Михайлишин