“Я не думала про монетизацію, я шукала те, що мене зробить щасливішою”. Фуд-блогерка Мирослава Пекарюк

Мирослава Пекарюк заряджає своєю енергією, а коли знімає рецепти з мамою – то заряд подвоюється. Не рекомендуємо голодними читати інтерв’ю з Мирославою. Тут і про страви, і про маму, і про нареченого, і зовсім трохи про хейтерів.

Перший допис в Instagram 2016 року. Якою була Мирослава Пекарюк тоді?

Усі ті якості, які є в мене зараз, вони були й тоді. Але на той момент я не могла себе знайти. Я думала: “От що мені робити в житті?”. Ну й працюю я на класній роботі, добре заробляю, але все одно не було такого, щоб я чітко уявляла собі майбутнє. Від того часу пройшло ого-го, аж 9 років, і та Мирослава Пекарюк, яка була у 2016 році, нею й залишилася. Але вже знає, що їй робити в житті.

З чого почалася історія про їжу та рецепти?

Назвемо це “Як почалася ера фуд-блогерства”. Щоб ви собі розуміли, я любила готувати їсти завжди. Колись моя коронна була гречка з підливою з білих грибів. Ну я так смачно робила ту гречку, і ту підливу, і той салат з капусти, що це просто!

Мама привчила нас з сестрою готувати. Ми любили, робили, пробували, пекли. Але я ніколи не думала, що це можна знімати. І тут коронавірус, а тоді почалася повномаштабна. Пам’ятаю, працюю я лазерним спеціалістом на роботі і думаю: “Боже, от треба мені знайти якесь хобі”.

Колись у мене хобі було – волейбол. Я ним професіонально займалася. Якісь такі негаразди в житті хобі витягувало. А тут 15 днів я працювала, а в інші дні займалася своїми справами.

Я не думала про монетизацію, я не думала про заробіток. Я просто думала про те, що мені зробити такого, щоб я стала щасливішою. Тут бемц! Я ж так вмію добре їсти готувати. Усі завжди хвалять на всяких посиденьках: от ти то добре зробила, те смачно. І я подумала, що буду знімати рецепти.

Хто допомагав знімати рецепти?

Мені це приходить у голову (знімати рецепти – ред.) і я просто зразу дзвоню до свого друга Влада Пігута. Він смм-спеціаліст крутєйшого рівня. Я кажу: “Владік, мені треба з тобою зустрітися. До мене така ідея прийшла!”.

А на той момент уже само собою було багато фуд-блогерів. Але коли ти цією темою не цікавишся, то й тобі навіть таргетом не підтягує щось схоже. Я спитала Влада, чи зможе він мені допомогти знімати рецепти. Він погодився. Влад усе знімав і монтував, бо я з цього не вміла нічого. Я тільки придумовувала опис і рецепти.

Тоді в мене було так мало посуду. Я брала сковорідку і банєки (каструлі – ред.) у сестри. Як  зараз собі це згадала – мене так аж ностальгія взяла… Ми починаємо знімати на квартирі, де було погане освітлення. Але ми просто робили це – знімали і знімали.

Влад каже: “Усі ведуть Тік-Ток, зараз це модно. Веди й ти Тік-Ток”. Я тоді про Instagram навіть не думала. Почала з Тік-Ток. Я закидаю одне відео, закидаю друге, третє. І третє залітає на лям. Лям у Тік-Ток!

Було і купа класних, і купа негативних коментарів, але я сказала: “Усе, ми це будем робити!”. Напевне, якби не цей такий швидкий успіх, який стався зі мною з третім відео, я не знаю, чи я б так наполегливо продовжувала цим займатися. Це дуже велику роль зіграло. Потім я подумала, а чому б не дублювати контент в Instagram?

Як рідні сприйняли активність у соцмережах?

Рідні – це найбільша моя підтримка. Так само як і кохана людина. Вони одразу сказали: “Так, знімай, роби!”. Дівчата на роботі також підтримували. Я не просила, але вони знали, що це як пити дати: Мирося закинула відео, треба подивитися до кінця, треба зберегти, треба переслати другу, написати коментар. Мама прошарилася в Instagram, Facebook, Тік-Ток, щоб також мене підтримувати. За це я дуже всім вдячна.

Коли у кадрі почала готувати й мама?

Я жила в Івано-Франківську. Приїхала додому в село, сіла на колисанку і подумала: “Боже, як гарно. Треба щось тут зняти”. Потім мені запропонував інтеграцію бренд “Krauff”, коли я саме була вдома на свята. Я кажу: “Мамо, давай разом гурку знімемо”. І дивлюся – там мільйон з мамою, і там мільйон. Я просто зрозуміла, що це людям подобається і близьке.

Моя мама у свої 60 років дуже вайбова жінка. І вона заряджає всіх своєю класною енергетикою. Це дуже важливо. Можна бути класним блогером і мати багато фоловерів, але в нас з мамою зовсім інша енергетика. Це видно по купі коментарів. Люди пишуть навіть не про сам рецепт, а про те, які ми з мамою класні, сонячні. І я собі як мінімальний маркетолог подумала, що маму знімати дуже класно.

Хто головний дегустатор страв?

Найбільший критик страв – мій наречений. Якщо я щось зробила їсти, а йому не сподобалося, то він не буде казати: “Ой, вау!”. Він скаже, що він би те додав чи забрав. Я спочатку казала йому: “Слухай, Владік (не смм – ред.), ти трохи успокойся, мені треба похвали”. Він сказав: “Ти молодець, але все одно комусь треба казати правду”.

Чи є хейт у соцмережах і яка реакція на хейтерів?

Хтось має в собі негатив, але самотужки з ним справляється, а хтось виливає свій негатив на інших. Люди різні. Я, наприклад, досі не зайшла на жодну сторінку, щоб там нас*ати. Ну нема в мене такого в голові.

Я й не уявляю, щоб наприклад, моя мама у свої 60 років написала молодій дівчині, що вона наркоманка, стрьомна гадюка, яка не вміє готувати. Але за три роки ведення блогу я вже стільки отримала хейту, що й фіг з ним зараз.

Але найбільше з хейтом я стикнулася після шоу “МастерШеф”. Я до нього не була готова. Я була тоді новачком у сфері кулінарії. І хейту мені прилетіло дофігіще. Пам’ятаю, після завершення зйомок ми поїхали з сестрою в Хорватію. Випуски тоді вже транслювалися. Зранку прокидаюся і читаю: “Чувіха, щоб ти здохла зі своїм “типу” (я тоді в стресі часто це слово вживала), зі своєю манерою говоріння отою гуцульською. Ти тупа. І щоб повмирали твої рідні”. Я тоді плакала, боялася навіть щось відписати, хоча б тепер відписала точно.

Для чого була потрібна участь у МастерШеф?

Моє відео залетіло в Тік-Ток на мільйон і мені написали менеджери шоу, чи не хотіла би я пройти онлайн-кастинг. Я так легко пройшла той кастинг. Але я не горіла там бути. У мене зі школи синдром відмінниці. Якщо я щось роблю, то це має бути найкраще. А МастерШеф, до речі, дякую, бо це допомогло мені позбутися цієї штуки. Я можу сказати, що я цього не знаю, а це не розумію. Для мене це легко, а на той момент мені було дуже важко. На шоу зібралася частина людей, які дійсно краще розуміли кухню зсередини, ніж я. І я умовно була не перша, а скажімо, восьма з двадцяти. І я подумала: “Ну це я буду тупа на екрані”. Хоча всі, хто дивилися шоу, бачили, що я розумний кухар і щось та й шарю.

Улюблена страва Мирослави Пекарюк

Це рокот крумплі, це сегединський гуляш. Це те, що мені найбільше запам’яталося в дитинстві, що я їла, що я готую зараз і від чого просто фанатію. Рокот крупмлі – це така запіканка з картоплею, з домашньою ковбасою, з цибулею, з яйцями. Воно перекладається великою кількістю сметани, запікається. І це таке добре, що я вам не можу передати! 

Фото надані героїнею матеріалу та є її власністю.

Журналістка: Юлія Зелик