10 вересня закриття реєстрації на Frankivsk Half Marathon 2025. Сама ж подія відбудеться 28 вересня. Навіть попри масштабну війну, пів марафон з 2014 року не покидав вулиці Івано-Франківська. Кількість учасників зростає, а кошти з благодійних забігів перетворюються на донати для військових. Поговорили з Ігорем Крицаком, СЕО Frankivsk Half Marathon, про підготовку до забігів, пошуки ресурсів і вмотивованої команди (до якої, до речі, можна ще долучитися), з чого все почалося і кому воно потрібне. Обережно, текст змушує зареєструватися на пів марафон і полюбити біг.

Історія Frankivsk Half Marathon

У 2014 році приїхав я якось у Франківськ і домовився про пробіжку зі своїм товаришем Сергієм Караванцем. Бігали на набережній Надвірнянської Бистриці. Говорили про то, як біг допомагає і позитивно впливає на фізичне та метальне здоровʼя людей, як робить людей сильнішими, здоровішими, успішнішими…

Сергій тоді був досить активним і в нього зароджувалась ідея провести в Івано-Франківську перший пів марафон. Я його підтримав з тою ідеєю, благословив, сказав, що то дуже добра справа, яка дійсно дасть хороший імпакт у місті і на економіку, і на імідж.

Я зареєструвався на 1-ий Франківський пів марафон, у якому взяли участь близько 1000 учасників з усієї країни. Бігали фактичного навколо Меморіального скверу 10,5 кіл. Це був фантастичний старт події, яка на хвилі розвитку бігу зібрала дуже достойну кількість бігунів: 80% з них були мешканцями інших міст. У Франківську тоді можна було порахувати людей, які бігають, на пальцях двох рук. Я знав практично всіх поіменно.

Сергій Караванець дав старт проєкту і був, і є донині, його ідейним натхненником, який мотивує мене далі організовувати цю потужну і знакову для міста подію.

Після того, як у 2022 році Сергій зник на війні, ми дали імʼя Сергія Караванця благодійному пробігу, у рамках якого вже кілька років поспіль збираємо мільйони коштів на підтримку Сил оборони та відновлення ветеранів через спорт.

Бюджет і ресурси Frankivsk Half Marathon

Організація заходу такого масштабу є доволі затратною. І витратній частині просто немає меж. Де ми беремо кошти? З реєстраційних внесків, у партнерів і спонсорів, які підтримують розвиток спорту та подію, а також мають можливість якісно проявити себе на заході через взаємодію з нашою аудиторією. 

Крім того, нас підтримує місто: Івано-Франківська міська рада, Департамент молоді та спорту. Місто виділяє частково кошти на організацію та проведення заходу, забезпечує перекриття дорожнього руху, супровід поліції та муніципальної варти. Медичне забезпечення також частково закриває місто.

У нас хороша і довготривала співпраця та взаємодія, бо місто також уже тепер розуміє, що організація і проведення заходу такого рівня, це про інʼєкцію в міський бюджет. Бо всі готелі зайняті, у ресторанах стоять черги. Люди після Frankivsk Half Marathon витрачають кошти у нас у місті і для економіки міста то дуже добре.

Найскладнішим в організації є пошук ресурсів.

А це і про людей, і про кошти. Важко знаходити спонсорів для заходу у відносно маленькому місті. У містах-мільйонниках значно легше, бо великі компанії зацікавлені у тому, щоб проявити себе на таких подіях. І саме великі міста є пріоритетними для компаній, які мають хороші бюджети. Локальні компанії обмежені в ресурсах на маркетинг, відповідно виділяють відносно невеликі кошти.

Вмотивовані люди, які хочуть робити подію, також дефіцит. Людей, які знають і розуміють, як робити спортивні заходи, також небагато. Так як ми проводимо подію раз на рік, у нас немає постійної команди, яка нон-стоп працює. Ми збираємось, як друзі Оушена: робимо івент, далі повертаємось до своїх буденних справ і через 6-7 місяців збираємось знову.

Це недобре для проєкту, я це розумію, але поки інакше не виходить, бо весь фокус та увагу наразі я спрямовую на ветеранські проєкти і роботу у Центрі Ініціатив “Повернись Живим”, де займаюсь відновленням ветеранів через спорт.

Якщо хтось, хто так само сильно, як я, любить спорт і наше місто, і буде читати цей текст, то наступний меседж для вас. Я завжди у пошуку людей, які в першу чергу готові вриватись за ідею.

Коли я прийшов працювати у цю сферу, то я прийшов не за грошима, а за покликом серця і з усвідомленням того, що спорт – це неймовірний інструмент, який має вплив на всі сфери життя. Я почав займатись організацією заходів не тому, що хотів заробити гроші, а тому, що горів і досі горю тим, щоб робити щось більше, якісніше, стильніше. Так, щоб це стало трендом, і щоразу до цього долучилось більше і більше людей. Кошти будуть, але не фінансова мотивація є і має бути основою чи фундаментом.

Повномасштабна війна і Frankivsk Half Marathon

За день до повномасштабного вторгнення я закінчив роботу над презентацією по стратегії розвитку спорту в м.Мелітополь, яку готував у рамках співпраці з GIZ. Дуже класний був проєкт. І ми з колегами з інших секторів працювали над загальною стратегією розвитку Мелітополя, де я був як спортивний експерт.

У той час я був у Києві, отримав дзвінок від близьких мені людей, які рекомендували вивезти сімʼю з міста, яке, дуже ймовірно, могли взяти в оточення. Ввечері 24 лютого я запакував сімʼю в автомобіль і відвіз усіх до свого дому в Івано-Франківську. Тут разом з командою Промприладу ми одразу кинулись в допомогу війську в режимі 24/7…

Про спорт я тоді не думав взагалі. Навпаки – почав палити, як і всі, недосипати і прикладати максимум зусиль, щоб допомогти Силам оборони. Через кілька тижнів роботи в такому режимі організм «вийшов з чату» і я згадав за спорт, яким почав відновлювати себе.

У жовтні я фінішував Лондонський марафон з доволі швидким часом, з яким кваліфікувався на марафон у Бостоні як швидкий бігун. Тож десь із середини березня я почав готуватися до участі у Бостонському марафоні. У першу чергу для того, щоб розповісти світу про події в Україні і привезти допомогу з США. А вже у сухому залишку, щоб фінішувати свій 5-тий із серії тоді ще шести найпрестижніших марафонів, але то вже інша історія.

Нас не прибив COVID і нас не зупинила війна.

Ми організували Франківський пів марафон у 2022 році, а всі зібрані кошти передали на підтримку Сил оборони. Подія була організована дещо у спрощеному форматі, без глобального перекриття руху, але Франківський пів марафон був і вся наша команда цим дуже пишається. З 2014 року Frankivsk Half Marathon проводимо безперебійно.

Ми знаємо, вміємо і розуміємо, як дотримуватись усіх безпекових заходів. Я проводжу події в Києві і не бачу жодних проблем в організації і проведення їх у Франківську. І дякую місту та ОВА, що вони нас підтримують з цією ініціативою.

Під час війни кожен старт – це доказ, що ми живі, ми єдині, ми сильні.

Марафони, бігові заходи та інші події – це символ нашої незламності. Це момент, коли тисячі кроків зливаються в один ритм країни, що бореться. Ми біжимо, щоб підтримати тих, хто на передовій. Ми біжимо, щоб допомогти ветеранам повернутися до повноцінного життя. Ми біжимо, щоб зібрати сили – для себе і для близьких.

Є багато критиків, які в коментарях так і пишуть: “Ооо, гля, які здорові, бігають, на передову їх всіх”. Серед нашої аудиторії є купа людей, які служать і беруть участь у війні в тій чи іншій формі. Тож не варто судити людей по їх фото з медалями і спортивній формі, ви ніколи не можете знати, хто саме на цьому знімку.

Проблеми, які не дозволяють зібрати значно більше учасників пів марафону:

• логістика: завжди важко придбати квитки на поїзд. Проблема зі сполученням, яку наразі не вдається вирішити; 
• готелі: вони є, але їх недостатньо. Щороку всі готелі забиті під завʼязку, а власники, які здають квартири подобово, підвищують вартість оренди вдвічі, а інколи втричі; 
• війна: ті, хто воюють, не можуть узяти участь, як і ті, які ховаються від війни.

Подію проводимо раз на рік і це також мінус, бо ми не качаємо аудиторію весь рік. А люди, які пробігли раз, хочуть бігти і другий, і третій. У наступному році фокусуємось на тому, щоб збільшити кількість заходів й урізноманітнити їх. 

Потужна благодійна складова Frankivsk Half Marathon

28 вересня в рамках Frankivsk Half Marathon 2025 учасники зможуть долучитися до благодійної дистанції 2 км імені Сергія Караванця. 100% коштів, зібраних з реєстрацій на цю дистанцію, а також додаткові благодійні надходження, будуть передані ініціативі “ветераницивільні Петрос”.

27 вересня, напередодні пів марафону, проведемо фестиваль адаптивного спорту, на якому побудуємо локації для занять адаптивними видами спорту: баскетбол на кріслах колісних (організуємо ветеранський показовий матч), стрільба з лука, веслування на тренажерах, хенд-байки, рекумберти, боча та інші. Усі ці локації працюватимуть як для ветеранів і військовослужбовців, так і для цивільних.

З особливою насолодою я спостерігаю за людьми і їх емоціями на фініші. Це і про дітей і про дорослих. Коли мені важко і бракує мотивації продовжувати працювати в цьому напрямку, я відкриваю фото архіви і черпаю звідти натхнення, щоб робити цю справу далі, бо спорт дійсно робить людей щасливими.

Про дитинство, біг і сім’ю

Бігаю, скільки себе пам’ятаю

Малим ганяв наввипередки з автомобілями. Дуже хотілося мені обігнати того «запорожця» чи «жигулі». Далі школа, веселі старти, естафети. Далі ліцей і легкоатлетичні змагання, і тренування разом зі збірною університету (ще до того, як туди поступив). Далі університет і легкоатлетичні змагання, чотирикратне чемпіонство області в десятиборстві, виступи на чемпіонатах України і т.д.

По закінченню університету була невелика пауза, шлюб, трохи розслабився, народилася дитина. Треба було повертати себе у форму. Пішов у біговий клуб km running club у Києві, там і почалась моя карʼєра бігуна-аматора на довгі дистанції, а ще далі – організатора спортивно-масових заходів.

Добре памʼятаю свій перший марафон, про який знає кілька людей з мого близького оточення. Мушу розповісти, щоб люди так ніколи не робили. Я вже тоді починав займатись організацією Франківського пів марафону. Мені в голову прийшла ідея розбудовувати міжнародні партнерства.

Я поїхав у місто-побратим Жешув. Польські організатори мені, як колезі по цеху, презентували реєстрацію на свій марафон, який складався з двох кіл. На той час я марафони ще не бігав і не готувався.

Організатори запропонували мені взяти слот і після першого кола зійти. Але мій характер вирішив трохи інакше і я фінішував той марафон, про що пізніше дуже пошкодував. Бо, певно, з того моменту я заподіяв шкоди своєму організму і зараз пожинаю плоди. Звертаюсь до всіх, хто читає – бігти марафон без підготовки  – немудре рішення, і в даному випадку біг дійсно шкодить. Супер не рекомендую так робити.

Поки доньки не фанатіють від бігу

У мене є дві неймовірні доньки, за яких я дуже дякую своїй дружині. Вони дійсно чудові і дуже активні. Вони люблять мої події і зазвичай беруть участь у дитячих забігах. Поки вони не фанатіють від бігу, але вони у нас доволі активні і, я думаю, приречені (з позитивної точки зору) на те, щоб рано чи пізно полюбити біг так, як люблю його я. 

Я живу за принципом: якщо хочеш, щоб твої діти щось робили – стань для них прикладом, покажи їм це. Я показую все, що у моїх силах. І не тільки біг, а й інші види спорту. Пишаюсь ними, вони доволі активні і це результат нашої з дружиною роботи. Ми активні і наші діти також активні.

Фото: із соцмереж Ігоря Крицака та Frankivsk Half Marathon.