1 000 000 грн і безкоштовна освіта для молодих добровольців. Що мотивує молодь вступати до лав ЗСУ

Уряд запропонував спосіб залучення молоді до служби у війську. Це проєкт “Контракт 18-24”. Він передбачає чіткі терміни служби в контрактній армії для добровольців віком від 18 до 24 років. Для участі в проєкті треба подати заявку онлайн або обрати бригаду в “Резерв+”. Розібралися, в чому суть “Контракту 18-24” і що про це думають добровольці з Івано-Франківщини.

“Покоління, яке вирішує вже зараз”, – 

саме цю фразу використано як слоган проєкту “Контракт 18-24”. Для того, щоб детально ознайомитися з ініціативою, потрібно відкрити сайт 18-24.army.gov.ua. Тут же можна завантажити документ з контрактом. На сайті також доступна функція вибору підрозділу для проходження контрактної служби. 

Держава обіцяє підтримку під час та після завершення служби.

Ось деталі:

𓋪 служба тільки 1 рік без довгострокових зобов’язань;

𓋪 контракт на 1 000 000 грн (200 000 грн одразу при підписанні контракту, 800 000 грн виплат двома частинами на час дії контракту);

𓋪 власний вибір підрозділу та спеціальності;

𓋪 компенсація оренди житла протягом служби;

𓋪 безкоштовний проїзд і комунальні пільги;

𓋪 додатково до 120 000 грн/місяць + доплати за бойові завдання;

𓋪 вища освіта за кошт держави після закінчення контракту;

𓋪 звільнення від призову на 1 рік після завершення контракту.

Що з тими, хто раніше долучився до війська у віці до 25 років?

1 млн гривень винагороди передбачено і для військових, які добровільно приєдналися до війська у віці до 25 років ще до набрання чинності постанови про “Контракт 18-24”. Але є умови:

1. Участь у військових діях упродовж 6 місяців.
2. Відсутність фактів притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Перша умова не є обов’язковою, якщо військовий був поранений або в полоні.

Ми поспілкувалися з прикарпатськими добровольцями, що вони думають про проєкт “Контракт 18-24” і чи є його переваги для них мотивацією.

Назар, військовослужбовець, 21 рік, (звільнений зі служби у зв’язку з пораненням)

Я долучився до армії 11 квітня 2022-го. Мені було 18 років. Тоді питання мотивації взагалі не стояло. Кожен розумів, що потрібно йти воювати, бо це про виживання нашої нації.

Я вихований у патріотичному дусі. Маю чітке розуміння про свій народ і про сусіда. Ворог завжди докладав максимальних зусиль, щоб присвоїти собі історію Київської Русі та поневолити українців. Тож піти воювати у 2022 році я розглядав як можливість подякувати предкам, які через свої страждання та жертви змогли укріпити пам’ять про Українську націю, не дали стерти нашу історію всупереч старанням московитів. 

«Контракт 18-24» стане стимулом для невеликої кількості осіб. Думаю, у першу чергу для тих, у кого важка життєва та фінансова ситуації. Цей проєкт майже не вплине на хід бойових дій. І щодо кількості добровольців, то в загальному це буде майже невідчутною прибавкою до лав ЗСУ. 

Ризик «Контракту 18-24» в тому, що він може демотивувати тих, хто вже воює. Зараз в армії є багато проблем, які потрібно було вирішити ще два роки тому. Вони пов’язані зі структурою, центрами прийняття рішень, створення оборонних споруд на 3 лінії оборони.

Наразі майже ніхто на високих рівнях керівництва не вчиться на своїх помилках. А командирів, через яких масово гине рядовий склад, не те що не судять, їх навіть не звільняють, а переводять, і часто на вищі посади. 

Для того, щоб молодь і старші йшли у військо зараз, треба покращувати умови тим, хто вже служить. Важливо підтримувати ветеранів, які звільнилися. Багато чоловіків, які думають над тим, щоб піти в армію, спочатку вивчають, яка ситуація у війську. Вони запитують у знайомих військових, як у них справи. Цікавляться у звільнених ветеранів, як держава їм допомагає. На жаль, отримують далеко не позитивні відповіді, після яких не хочуть добровільно ставати до лав ЗСУ.

Петро Михайлів (друг Агапе), 32 роки, Людмила Квочак (посестра Пташка), 28 років Бойові медики Добровольчого батальйону Госпітальєри, Української добровольчої армії

Петро:

Долучився до Сил оборони в 30 років. Мотивацією для мене було відчуття, що триває боротьба, я продовжую жити, маю тимчасові відносні безпеку і комфорт. За рахунок інших людей, які пішли на фронт, стримуючи ворога ціною власного життя. Я не можу просто перечікувати. Я теж маю робити спільну роботу, якщо я маю честь бути громадянином України.

Людмила:

Влітку 2022-го ми разом з Петром доєдналися до Госпітальєрів як волонтери, тоді мені було 26.  Для мене мотивацією стало те, що неможна було бути осторонь, коли твоїй країні потрібна допомога. І ти, може, не масштабну, але бодай маленьку користь можеш принести в час, коли це дуже потрібно.

Людмила:

Спочатку ми брали участь у гуманітарних місіях і завданнях. З осені 2023-го пройшли вишкіл і стали бойовими медиками. Спочатку складно було впоратися з думкою, що не вдасться виконати завдання. Так як ми обрали тактичну медицину, питання йшлося про людське життя і здоров’я, тому потрібно було вміти приймати швидкі і правильні рішення. Страх не нашкодити і страх не вжити певних дій і заходів, які б технічно могли продовжити життя пораненому.

Петро:

Були і побоювання, зокрема психологічні. Наприклад, вступити в контактний бій. Але все це ілюзії, які існують доти, поки ми не робимо крок вперед і не зустрічаємося з реальністю. Коли починаєш тренуватися, вчитися, то сумніви розвіюються. Деякі складнощі були ще в тому, щоб вміти не тільки знаходитися, а й виконувати завдання серед людей, які поруч з тобою, але різні за темпераментом, поглядами, духовністю, цінностями, інколи навіть інфантильні, з відсутністю національної свідомості.

Людмила:

У нашому батальйоні є великий привілей – це можливість самостійно формувати екіпаж і підбирати людей, з якими буде до певної міри комфортно працювати. Ідеальних точно на буде, але буде зрозумілий професійний бекграунд, культурний рівень, життєві погляди і цінності. Це дуже важливе в роботі, особливо якщо місії довгі.

Петро:

Добровольчий батальйон Госпітальєри, Української добровольчої армії, не має ні контрактів, ні мобілізованих. У нас всі на добровольчих засадах від 18 років до 60+. Тому ми не можемо розраховувати на “Контракт 18-24”. Зарплатні у нас не передбачено, ми служимо на волонтерській основі. Проте нас батальйон забезпечує всім необхідним для виконання завдань: паливо, харчування, розхідники, медикаменти, тактична медицина. Якщо чогось і на вистачає, то волонтери допомагають придбати.

Людмила:

Зараз для молоді не просто стати на ноги, придбати житло, автівку, отримати освіту. Ті виплати, які передбачає “Контракт 18-24”, є доволі привабливими, хоча і недооціненими відносно ризиків…

Петро:

Та є й інша сторона медалі проєкту “Контракт 18-24”, а саме невдоволення тих, які воюють уже багато років, чи пішли у військо, коли їм було до 25, а зараз позбавлені такої можливості отримати всі переваги програми. Але тут згадується притча про господаря і слуг у винограднику, де з кожним була індивідуальна домовленість. І хоча загальна картина видавалась на перший погляд несправедливою, але врешті-решт усе було по-чесному.

Юрій (позивний Вайс), військовослужбовець, 22 роки

На час повномасштабного вторгнення мені було 19 років. Вдень 24 лютого 2022-го я вже шукав, де себе прилаштувати. Головна причина піти служити була в тому, що я хотів звільнити важливу мені людину, яка потрапила в окупацію.

Для мене під час служби у війську не виникало жодних складнощів. Для мого типу темпераменту все здавалося органічним. Просто треба мати розуміння, де ти є, у яких обставинах, які перед тобою поставлені задачі і виконувати їх. Звісно, не можу сказати, що все було геть легко. Легко хіба сидіти й нічого не робити. Але мені було зрозуміло, як діяти, тому я рухався лише вперед.

Думаю, що програма “Контракт 18-24” може стати стимулом піти в армію для тих молодих людей, які опинилися в скрутних фінансових обставинах. Молодь, яка не хотіла йти раніше служити, не піде добровільно й зараз.

Моя служба у війську відповідає вимогам проєкту “Контракт 18-24”. Я можу розраховувати на 1 000 000 грн підтримки від держави. Ці кошти я б хотів спрямувати на придбання квартири, а частину – як вкладення, щоб вони самі працювали на себе та приносили пасивний дохід. Щодо вищої освіти, то вона вже в мене є, але зараз готую документи для подачі на навчання на офіцера.

Журналістка: Юлія Зелик

Усі фото надані героями матеріалу та є їхньою власністю.