Людмила САВЛЯК: “Я ніби художниця, просто малюю не на полотні, а на людях”

Людмила Савляк — персональна стилістка. Жінка змінила роботу вчительки англійської мови на барвистий світ стилізації. Як Людмила прийняла таке рішення, як правильно обрати стиліста та з чого почати шлях до омріяного стилю — дізнайтеся в інтервʼю “БРИНЗА МЕДІА“.

Про маму, 90-ті та яскравий одяг

Коли я була дитиною, такої професії, як стиліст, ще не існувало.

Людмила Савляк мріяла бути дизайнеркою ще зі школи. Самостійно придумувала та малювала різноманітні наряди. Натхнення шукала ніде інакше, як удома: еталоном стилю для неї була мама.

Моя мама дуже класно одягалася! Я часто міряла її одяг, взуття. Це були 90-ті роки — усе кольорове та яскраве. Зараз мені дуже шкода, що мама повикидала ті речі. Це ж справжній вінтаж!

Усе почалось із секонд-хенду

На першому курсі університету Людмила дізналася про існування секонд-хендів. Відтоді дівчина часто забігала туди в пошуках “нестандартних” речей.

Там було так цікаво. Я весь час приміряла щось, пробувала, комбінувала. З цього, мабуть, усе і почалося.

Пані вчителько!

Після університету Людмила упродовж 10 років працювала в школі вчителькою англійської мови. Коли їй було 30 років, вона випадково натрапила на рекламу курсів стилістики у Львові.

Я купила їх в той же день. У мене була єдина думка: “Хочу бути стилісткою!”

Скоро прийшли й перші клієнти. Спочатку за послугами зверталися знайомі та друзі, а згодом спрацювало сарафанне радіо. Перші кроки у стилістиці Людмила робила паралельно працюючи в школі.

Це якраз був період Covid-19, усі сиділи на карантині. А коли настав час повертатися, я зрозуміла, що більше не хочу бути вчителькою.

У серпні 2020 року Людмила написала заяву на звільнення.

Стилістка, терапевтка і …

Стиліст — це не красива та модна професія. Тут треба пахати.

Окрім стандартного набору послуг, Людмила має дві унікальні позиції. Перша — це терапевтична шопінг-екскурсія. Її суть полягає в тому, що стилістка йде зі своїми клієнтами “по магазинах”, однак вони нічого не купують.

Ми просто багато міряємо й експериментуємо. У процесі я пояснюю, чому та чи інша річ “не сидить” на людині. Це проблема в крою чи в тканині, або в чомусь зовсім іншому.

Спочатку Людмила назвала цю послугу “шопінг-екскурсія”, але клієнти самі перейменували її на “шопінг-терапію”. Скориставшись нею, часто казали, що подивилися на себе по-іншому і тепер знають, у якому напрямку рухатися. Ще одна унікальна послуга — інтерактивна стилістична гра.

Ця гра відома всім дівчатам з дитинства. Потрібно одягнути намальовану ляльку в паперовий одяг. Проте ми розглядаємо реальні запити клієнток. Пробуємо, приміряємо і разом аналізуємо.

Мода і стиль: у чому різниця?

Мода — це в першу чергу маркетинг. А стиль — це самовираження, коли ти говориш про себе без слів.

Окрім масштабних змін, Людмила може допомогти і з “точковими” потребами. Наприклад, скласти образ на певну подію: за допомогою одягу сформувати враження, яке ви хочете справити на інших.

Коли ви заходите в приміщення, люди формують думку про вас із зовнішнього вигляду. Тому за допомогою стилю можна маніпулювати й отримувати те, чого бажаєте.

А що подумають люди?

Коли людина хоче оновити свій стиль, їй варто запитати себе: “Чи готова я до змін? Чи готова я працювати?”

Робота зі стилістом — це поділ обовʼязків. Стиліст виконує свої, та робота неможлива, якщо клієнт до цього не готовий. Дехто на етапі змін стикається з внутрішнім супротивом. Це нормальна реакція мозку на щось незнайоме.

А зрештою, як би ви не одяглися, люди завжди будуть про вас щось думати.

Не так, як ти

Якось потенційна клієнтка сказала Людмилі: “Ви дуже гарно одягаєтеся, але я так не хочу”. І це один із найпоширеніших стереотипів, бо професійний стиліст працюватиме з будь-яким напрямом, стилем або типом фігури.

Я не одягаю клієнтів так, як себе. Бо, як і будь-яка інша людина, я — унікальна. Навіть якщо людина просить, усе одно в результаті вийде щось інше. Тому що стиль — це відображення нашого характеру, внутрішнього світу.

Як обрати стиліста?

Стиліст не має бути відображенням омріяного стилю, він має імпонувати як особистість. На етапі вибору варто спочатку трохи поспостерігати за життям стиліста в соцмережах. Або ж скористатися консультацією.

Думаю, у багатьох стилістів, як і в мене, є послуги з консультації, перша може бути безкоштовною. Класно, коли є можливість поспілкуватися наживо. Окрім того, що вам розповідають, як буде проходити робота, ви можете побачити, як людина комунікує. І зрозуміти, чи вам вона подобається.

Самодіяльність може бути шкідливою для вашого гаманця

Часто люди купують речі, а потім не знають із чим їх носити. У таких випадках краще звернутися до стиліста, який складе готові аутфіти, а ще знає, де дешевше та має персональні знижки.

Насправді одягатися зі стилістом дешевше, ніж купувати самостійно. І краще піти на шопінг зі стилістом двічі на рік, ніж увесь час здійснювати імпульсивні покупки.

Рівень beginner: з чого почати і як не отримати стилістичну травму?

Для тих, хто ще не наважився на роботу зі стилістом, є простий, але дієвий спосіб навчитися стилізувати самостійно: пробувати. Експериментувати і постійно шукати нові рішення. Навіть серед так добре знайомого гардеробу.

Якщо ми щодня будемо одягати ті самі комбінації, то ніколи не створимо щось нове. Надихайтесь тим, що вас оточує.

Тому, хто планує користуватися інтернет-ресурсами для пошуку аутфітів і стильних образів, Людмила радить “фільтрувати” інформацію.

До мене інколи приходять клієнти з такими “стилістичними травмами”! Надивляться в соцмережах відео про антитренди, а потім викидають свої цілком нормальні речі. Тому дуже важливо тверезо оцінювати інформацію в інтернеті.

Фото з соцмереж героїні матеріалу.

Текст: Соломія МИХАЙЛИШИН