“Ми занадто унікальні та різні для порівняння”, – психологиня Анастасія

Анастасія працює переважно з жінками. Уже 4 роки вона допомагає своїм клієнтам переосмислити деструктивні відносини, перестати займатися самокритикою, прийняти себе та полюбити. Розпитали психологиню про любов до себе, егоїзм і власні кордони.

Про любов до себе

Я б описала це відчуття як внутрішню тишу і спокій. Відсутність самокритики, вічних звинувачень, невпевненості. Натомість є віра, самоповага, прояви ніжності до себе. Уявіть, що ви – найдобріша бабуся, до якої ви прийшли в гості. Ось таке ставлення до себе і є любов’ю.

Чи можна навчитися любити себе?

Звісно! Головне, щоб було бажання. Я обожнюю працювати з такими клієнтами та культивувати це відчуття. Це дуже цікава дорога, яку реально подолати через вивчення себе, саморефлексію, психотерапію, зміну кола оточення, своєї поведінки й думок.

Що допомагає розвивати любов до себе?

Я люблю давати як самостійну домашку одну практику. Шо потрібно робити? Стежити за внутрішнім монологом, бо поки назовні тиша, то людина часто руйнує себе зсередини. А свій голос лунає найгучніше та сприймається найкраще.

Коли ви починаєте реально чути монолог, то можете бути шоковані, наскільки він деструктивний. Потім ви починаєте впливати на нього, коригувати на більш позитивний лад, а на консультаціях викорінюємо причини.

Запитайте себе: «Що я відчуваю?»

Відслідковуйте свої емоції, які служать вам маячком, що для вас є добре, а що – ні. Те, що приносить деструктив, дискомфорт чи ранить, ми забираємо. А все, що дарує позитив, залишаємо.

Ця практика дарує довготривалий ефект. Чому? Бо ви вчитесь самостійно, на практиці, фільтрувати людей, ситуації, сценарії, думки. Я даю інструмент, з яким можна взаємодіяти та отримувати нові навички.

Різниця між егоїзмом і здоровою любов’ю до себе?

Егоїзм характеризується байдужістю до інших, а любов до себе не заперечує поваги чи турботи про інших людей. Це основна відмінність. За егоїзмом часто не стоїть чогось живого та радісного, а зазвичай біль і розчарування, які перетворились у захист.

Як не порівнювати себе з іншими?

Ми всі як у дикій природі, а кожен з нас як окремий вид тварин, птахів або плазунів. Усі особливі, усі виживають і взаємодіють. Неможливо порівняти медоїда та колібрі. Таке саме й з людьми. Ми занадто унікальні та різні для порівняння.

Пізнавайте себе, рухайтеся до автентичності, цікавтесь своїми думками, почуттями, вподобаннями і з часом вам буде не до порівняння.

Вам потрібно будувати власне сприйняття цього життя, критерії щастя, успіху, створити опору на себе. Давайте собі стільки часу, скільки знадобиться, адже це дуже обʼємний пласт роботи, але підйомний.

Про особисті кордони

Уявіть, що ви живете в приватному будинку. У вас там росте яблуня, але якісь люди перелазять через паркан і крадуть ваші яблука, хоча вони навіть несмачні. Які емоції це викликає?

Таке саме з особистими кордонами. Та до них не можна доторкнутися фізично. Лише відслідковуючи реакції ви зрозумієте, коли їх порушили, втрутились у вашу цілісність чи принизили гідність. Цікаво, що ви самі обираєте, якими будуть ці кордони.

Як зрозуміти, коли порушують особисті кордони?

Це щось схоже на те, ніби на вас вилили відро з помиями. Також можете себе відчувати виснаженими. З людьми, які порушують ваші кордони, ви втрачаєте впевненість, рішучість, не можете бути собою, замикаєтесь, наче зменшуєтесь чи стираєтесь, зникає право голосу.

Звідки страх говорити “Ні” і як його подолати?

Якщо я скажу «Ні», то мене покинуть, відштовхнуть, мені страшно. Краще я буду терпіти те, що не подобається, бути там, де дискомфортно, але при цьому не буду сам/а.

У таких випадках пропоную експеримент. Робіть і побачите, що ви живі, що люди, які вас люблять і поважають, прислухаються до вас. І дивіться, як руйнуються стосунки з тими, кому ви були комфортними. Навичка говорити «Ні» має звідкись зʼявитись. Як її отримати? Повторювати! Схема проста, схема дієва.

Фото надані героїнею матеріалу та є її власністю