Подружжя Куріїв про “Оседок газдів”: “Це простір відродження культури та її поєднання з сучасністю”

Неподалік від Івано-Франківська є етнохатина «Оседок газдів». Простір створило подружжя з Івано-Франківщини Андрій і Мар’яна Курії. Давню хату, про яку ходили різноманітні легенди, пара перетворила на автентичну локацію, де можна проводити тематичні заходи та зйомки, орендувати національне вбрання та просто ближче познайомитися з українською культурою. Більше про втілення ідеї в життя, кошти на створення “Оседку газдів” і як Андрію та Мар’яні вдалося за кілька місяць здійснити мрію — у матеріалі “БРИНЗА МЕДІА”.

Як виникла ідея створити “Оседок газдів”?

Ідея створити етнохату виникла у Мар’яни Курій у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення.

Було дуже важко морально, боліло серце за все, що відбувається. Хотілося бути хоч якось корисною.

Дівчина вже мала деякі старовинні речі та весь час щось дозбирувала, тому запропонувала чоловіку облаштувати з цього простір.

Ми самі не знаємо, як наважилися втілити це під час війни, але врешті ризикнули та зробили.

Спочатку подружжя планувало створити музей, проте з часом простір трансформували в етнохату.

Як обирали місце для етнохати?

Під час вибору локації головним критерієм для пари була близькість до Івано-Франківська.

Я розуміла, що людям має бути зручно доїжджати, і що ми самі будемо там жити. Оскільки мій чоловік з Лисця, то шукали саме там.

Мар’яна хотіла саме автентичну хату зі старовинною кухнею та піччю.

На жаль, таких хат у Лисці уже майже не залишилося, адже більшість або зруйновані, або повністю перероблені. Тож насправді вибору в нас практично не було.

Про будинок, у якому подружжя створило етнопростір, Мар’яна з чоловіком знали давно. Він розташований неподалік дому Андрія. Утім, раніше пара на нього майже не звертала уваги.

У цієї хати була погана репутація, бо там жив чоловік, який пиячив, якось навіть був підпал, було й щось трагічне. Люди говорили про неї не дуже добре. Але вона стоїть на околиці, на пагорбі, довкола є ліс і сосни.

Коли Андрій і Мар’яна почали розчищати територію, побачили, якою насправді ця хата є красивою й автентичною. Тоді й зрозуміли, що кращого варіанту для себе не знайдуть.

Точний вік будівлі невідомий

Власнику цієї хатини більше 70 років. Він казав, що народився вже в ній. Тобто хаті точно більше за 70 років. Та, на жаль, її детальної історії ми не знаємо.

Створювати етнохатину пара почала у серпні 2022 року, а вже у жовтні прийняла перших відвідувачів.

Фінансово шлях був непростим. Я двічі ставала донором яйцеклітин. Кошти, які за це отримала, майже всі були спрямовані на відновлення хати, ремонт і придбання всього необхідного.

Простір Мар’яна з Андрієм облаштовували повністю самостійно, без сторонньої допомоги.

Ми дуже багато працювали — зранку до вечора, упродовж трьох місяців. Ми просто сильно цього хотіли. І, мабуть, саме тому нам вдалося зробити все так швидко.

Послуги «Оседку газдів»

Сьогодні етнохату можна орендувати для фотосесій, зйомок кліпів, колядок, відеоконтенту та кіно. Також тут здають в оренду автентичний етноодяг.

Це не стилізація, а справжні традиційні строї з прикрасами. Жінку можна повністю вбрати — з ніг до голови.

Чому саме «Оседок газдів»?

Слово «оседок» походить від гуцульського «осідати».

Колись гуцули переїжджали з місця на місце, а коли знаходили придатну для життя територію, зупинялися й осідали саме там — так і виник оседок.

А «ґазди» — це про працю та господарювання:

Бути ґаздою означає вміти працювати й дбати про своє господарство. Ми з чоловіком багато працювали душею, тому для мене цей простір — на сто відсотків про ґаздів.

Для Мар’яни «Оседок газдів» — це місце справжнього спокою

Тут відчувається душа в кожному куточку. Це простір відродження культури та її поєднання з сучасністю. Я бачила, коли сучасні люди, які раніше ніколи не задумувалися над своїм корінням, заходять у хату, одягають традиційний одяг і в них змінюється настрій, поведінка, постава. Вони відчувають щось глибинне, навіть не знаючи історію.

Раніше, коли Мар’яні було важко, вона просто приходила до етнохати, сиділа там і знімала контент. Для неї це було справжнє умиротворення.

Фото надані героями матеріалу.

Текст: Тетяна САРАЙ