“Спадщина має термін придатності”. Думки з конференції у Франківську про збереження культурної спадщини
від
Редакція
2 жовтня у подієвому просторі Promprylad відбулася перша конференція проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation. Під час заходу обговорювали, як за допомогою бізнес-підховдів та маркетингу зберегти та ревіталізувати культурну спадщину.
«БРИНЗА МЕДІА» відвідало конференцію та зібрало думки експертів.
Подумайте, що ви хотіли б, аби через 100 років нащадки знайшли з нашої культури. Знайдіть щось собі, запакуйте, бережіть, напишіть у заповіті: “Не чіпати, передати далі”. Лишіть на це якихось два доляри, знаєте, щоб ті нащадки не продали то, а щоб це далі пішло. Бо якщо ми хочемо щось зберегти, то хто, як не ми?, — співзасновниця Zagoriy Foundation, директорка ради директорів “Дарниця” Катерина Загорій.
Для мене збереження — це застигання в часі того, що вже існує, та продовження цього у матеріальному вимірі, — співзасновниця YouTube-каналу та видавництва «Твоя підпільна гуманітарка», ініціаторка та редакторка українських перекладів Оскара Кольберґа Катерина Дудка.
Спадщина — це як елемент культурної ідентичності. Це те, що може дати потенціал і культурно-туристичним, і соціально-економічним громадам.
По-перше, для культурної спадщини України загроза не лише війна. За минулий рік московити зруйнували тисячу пам’яток, але українці за 30 років незалежності через байдужість і низький пріоритет — значно більше.
По-друге, спадщина має термін придатності. Без пильнування вона не простоїть століттями, а чим довше триває недогляд, тим дорожче коштуватиме відновлення.
По-третє, культурна спадщина є у кожному українському селі. Це не лише замки й палаци, а й оранжереї, індустріальні та малі об’єкти. Коли громади кажуть, що “у нас немає спадщини”, то це не так, адже кожне українське село має свою спадщину, — засновниця «Спадщина.UA», керівниця проєкту «Палац Розділ» Ганна Гаврилів.
Багато людей нині звернулися до традиційної культури саме через те, що росія масово почала її знищувати. На жаль, ми часто звертаємо увагу лише тоді, коли виникає ризик. Але пам’ятка набуває цінності не тому, що по ній вдарили. Життя пам’ятки довше, ніж один удар, — репортерка, письменниця, редакторка The Ukrainians Віра Курико.
Я не бачу жодної проблеми чи хиби в тому, що бізнес заробляє гроші, інструменталізуючи спадщину. Коли ми бачимо небезпеку або ризик безсенсовної інструменталізації спадщини, завжди можна це проговорити в діалозі. Наразі ж існують герметизовані бульбашки, де ми обурюємося і кажемо: “Но-но-но, так не можна”, але не висловлюємо власних пропозицій. Ми не говоримо, як можна діяти, або яке рішення є оптимальним, — СEO Фундації ЗМІN Христина Бойко.
Мені здається, що культура має жити не лише в музеях — вона може бути у кожному домі. І це є також велика частина нашої культурної спадщини, — бренд-лідерка мережі мультимаркетів “Аврора” Поліна Лендєл.
