Як закон захищає хвостиків… від людей

Ми впевнені, ви досі зустрічаєте прив’язаних біля магазинів собак, які покірно чекають на своїх господарів. Але не впевнені, чи знаєте, що так робити не можна. Закон забороняє і навіть за це карає. У матеріалі для “БРИНЗА МЕДІА” розібралися, як працює захист тварин в Україні. А ще розпитали прикарпатців про їх улюбленців, життя з хвостиками та гарантії безпеки для чотирилапих.

Захист тваринам в Україні ⎻ домашнім, диким, сільськогосподарським, безпритульним ⎻ забезпечує закон “Про захист тварин від жорстокого поводження”. Також діє ряд інших законопроектів, зокрема:

• “Про тваринний світ”,
• “Про охорону навколишнього природного середовища”,
• “Про ветеринарну медицину”,
• “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”,
• “Про захист населення від інфекційних хвороб”.

Закон про захист від жорстокого поводження найчіткіше описує, як можна, а як не слід себе поводити з тваринами. Далі розповідаємо про домашніх  тварин.

Власники тварин повинні:

• дбати про домашню тварину,
• забезпечувати достатньо їжі та доступ до води;
• дозволяти здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
• гарантувати надання ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо).

Заборонено:

• бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин;
• дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії;
• завдавати домашнім тваринам болю, страждання, пригнічення;
• дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю та загальному стану;
• топити, душити, бити електричним струмом;
• залишати тварину в закритому авто без людини при температурі більше +20°С і менше +5°С;
• залишати тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі менше 20 м (крім собак, які виконують сторожові функції, для них довжина прив’язі – не менше 10 м);
• залишати тварину прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі більше +20°С або менше 0°С без можливості сховатися у приміщенні; 
• залишати тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо);
• прив’язувати тварин до транспортних засобів і примушувати бігти за ними.

Відповідальність за жорстоке поводження

Жорстоке поводження з тваринами – це злочин. За порушення вимог цього Закону винні несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність. Зокрема, Кримінальний кодекс України передбачає позбавлення волі на строк від 1 до 8 років з конфіскацією тварини (залежно від ступеня жорстокості).

Закон “Про захист тварин від жорстокого поводження” наголошує на вихованні гуманного ствлення до тварин. Це важлива складова етичного, культурного та екологічного виховання громадян.

Євген Бурлака та його стаф Баді:

У Баді своя лежанка, спить або зі мною, або на дивані в окремій кімнаті, коли  зачиняюсь, бо ще працюємо над сепарацією. У собаки також свій куток з іграшками, ну і звісно, окреме місце у квартирі, де Баді може поїсти і попити.

Гуляємо тричі на день: дві коротких прогулянки по 20 хвилин і одна – на годину. Беру собаку з собою всюди, куди можу: за 3 місяці тричі була зі мною в горах. Вдома рідко лишаю її самою.

Раніше користувався послугами кінолога, зараз займаюся з Баді самостійно. Ходжу з нею до ветеринара за необхідності (наприклад, здавати аналізи і видаляти зуби), роблю планові щеплення.

У моєї собаки дуже багато енергії, часом вона може тягти повідець чи не чути команд, але намагаюся правильно її виховати. Не зважаючи на те, що це стаф, агресії вона не знає: якщо на неї нападають, то тікає чи стоїть шокована. Баді – не просто собака, це друг, підтримка, дитинка моя.

Цвітанна Якимечко та її коргі Токіо і такса Лея

Токіо і Лея – це дійсно члени сім’ї. Вони постійно обирають нас, намагаються захищати (так, як вміють), не сплять, коли ми не спимо, постійно хочуть бути поряд. Від цього таке сильне відчуття, що ти когось маєш. Якщо я йду, наприклад, знайомитися з новими людьми, то я завжди беру з собою Лею або Токіо. Тоді я не відчуваю себе самотньо. Завдяки своїм собакам я познайомилася з дуже крутими людьми, з якими зараз тісно спілкуюся. Людям простіше заговорити до собаки, ніж до людини, а тоді вже й з людиною краще налагоджується комунікація.

Я дуже багато вчуся від своїх собак: як бути вразливою і не боятися показати, що мені зараз треба увага.

Першим я завела Токіо. Тоді я була в сабатікал (тривала відпустка – ред.), дуже втомлена і не хотіла нічого робити. Але Токіо був маленький, нам потрібно було гуляти не 2, а 4 рази на день. Фактично Токіо структурував мій день і допомагав мені з менталкою.

Мій наречений Денис служить у ЗСУ, тому не так часто має змогу допомагати мені з собаками. У цьому випадку виручає тато: я вигулюю собак зранку і вдень, а тато – ввечері.

Якось на Святий вечір Токіо цапнув незнайомого чоловіка за штани і порвав їх. Я жартувала, що всі скидають кошти колядникам, а я на нові спортивні штани незнайомцю. Правда, він нічого не вимагав, але мені було незручно, бо розумію, що дії собаки – це ж моя відповідальність.

Мій наречений тоді якраз пішов служити, і справлятися з двома собаками було непросто, важче контролювати їх поведінку. Ми вийшли з цієї ситуації так, що Денис почав брати Токіо із собою. Його побратими обожнюють нашого коргі, а Токіо щасливий бігати по полях.

У Франківську є лише два спеціальні майданчики для вигулу собак: на Каскаді і біля міського озера. Ми живемо поруч Меморіального скверу, де скрізь таблички про заборону вигулу. Хоча законом це не заборонено, а таблички ставлять комунальні служби. Усі собаки міста не помістяться на тих двох майданчиках.

Бувало таке, що на нас викликали поліцію, аргументуючи це тим, що таблички забороняють вигул собак. Поліцейські приїжджали й вибачалися, бо закон ми не порушували, вигулюючи собак у сквері.

Такі таблички люди ставлять й у дворах. Радію, коли вони з’являються з іншими написами – “Не забудь прибрати” чи від імені улюбленця “А ти прибрав за мною?” Бо це адекватна і важлива вимога, якої мають дотримуватися собачники.

Влітку собаки не можуть довго гуляти на повідку по розпеченому асфальту, бо як наслідок – опіки. Інколи складається враження, що теоретично ти можеш мати собак, а на практиці місто Івано-Франківськ не зовсім привітне до тварин і їх власників. Чомусь собак звикли вважати якимись нечистими. Але я сама пропонувала одній мамі пакетик для фекалій, який використовую для прибирання за своїми собаками, щоб вона скористалася ним для прибирання після своєї дитини.

Фото надані героями матеріалу та є їхньою власністю.