“Найцінніше джерело на старті дослідження — спогади старших родичів”, — прикарпатка Христина ШИНКАРУК, яка самостійно досліджує свій родовід

Прикарпатка Христина Шинкарук ще з дитинства цікавилася своїм родоводом, а коли подорослішала вирішила самостійно його дослідити. Нині в її родинному дереві вже понад 1500 людей різного ступеня спорідненості.

Про те, з чого почати тим, хто також хоче дізнатися більше про свій родовід, які інструменти використовувати та чи є це дорогим захопленням — читайте в матеріалі  «БРИНЗА МЕДІА».

“
Історією свого роду я почала цікавитися ще в дитинстві.

Мені завжди було цікаво дізнаватися, хто мої родичі, як вони пов’язані між собою та яке місце займають у нашому родоводі. У моєму селі не було багато близької рідні: тато родом з іншої області, а найближча мамина родина жила не поруч.

Мене захоплювало з’ясовувати, ким мені доводиться та чи інша людина — троюрідним чи чотириюрідним братом, сестрою або іншим родичем. Особливо мені подобалося відкривати зв’язки з людьми, яких я знала все життя. 

“
Я знайшла час, давай спробуємо.

Одного разу я зустріла свою хорошу знайому і під час розмови ми зачепили тему родоводу. Тоді вона розповіла, що вже давно самостійно досліджує історію своєї сім’ї.

До того моменту я не раз бачила людей, які професійно займаються генеалогічними дослідженнями.

Я була підписана на кількох фахівців, спостерігала за їхньою роботою, але розуміла, що такі дослідження часто потребують значних фінансових витрат. Тому не була впевнена, чи готова займатися цим серйозно.

Під час розмови знайома сказала мені: “Знайди час, і я покажу, з чого можна почати самостійно”. Через кілька місяців ми знову зустрілися, і я згадала про нашу домовленість: “Я знайшла час, давай спробуємо”.

Потім ми сіли разом за комп’ютер, і вона показала мені, як працювати з онлайн-архівами.

Джерела для дослідження роду

Найважливішим ресуром для пошуку інформації у моїх дослідженнях є метричні книги. Вони містять найбільш достовірні дані про наших предків. У них можна знайти записи про народження, одруження та смерть.

Записи про народження містять точну дату народження дитини, імена батьків, а іноді навіть дідусів і бабусь. Дуже цінним є те, що жінки часто записані під своїми дівочими прізвищами, що значно полегшує подальші пошуки.

Не менш важливими є документи про одруження. Завдяки їм можна встановити зв’язок між поколіннями та дізнатися додаткові відомості про предків. Наприклад, знайшовши запис про народження бабусі, можна відшукати запис про шлюб її батьків, прабабусі та прадідуся, а в ньому вже знайти їхній вік, місце проживання та інші важливі дані.

У записах про смерть зазначають не лише дату смерті, а ще її причину та вік людини. Це допомагає краще зрозуміти життєві обставини, у яких жили наші предки.

Ще однією деталлю метричних книг є те, що в багатьох записах вказували номер будинку, де проживала родина. Саме завдяки цьому можна відстежувати мешканців одного господарства та знаходити рідних братів і сестер, про існування яких раніше навіть не було відомо.

Часто один знайдений документ приводить до наступного, і таким чином поступово складається цілісна історія роду.

Основним ресурсом у моїх дослідженнях є обласні архіви, адже саме там зберігають документи, необхідні для відновлення історії родини.

Через те, що не всі архівні матеріали оцифровані, іноді доводиться замовляти копії документів або звертатися до людей, які можуть працювати з архівами на місці.

В Івано-Франківську працює державний архів, де зберігають багато необхідних документів. Там потрібно знайти зведений каталог метричних книг: у ньому вказано населений пункт, роки, а також потрібний фонд, опис і справу. Крім того, значна частина метричних книг уже оцифрована й доступна онлайн, зокрема на сайті “FamilySearch”.

Я також досліджую матеріали про учасників Першої та Другої світових воєн, військовополонених, репресованих, виселених та зниклих безвісти людей. У цьому мені допомогла книга Анни Ніколаєвої “А тепер і спитати немає в кого”, завдяки якій я відкрила для себе багато корисних джерел для генеалогічних пошуків. 

Які є джерела в інтернеті?

Для ведення родоводу я використовую онлайн-дерево на сайті “MyHeritage”.Ця платформа має зрозумілий інтерфейс, дозволяє легко додавати нових осіб, прикріплювати документи та фотографії, а також створювати схеми й роздруківки родинного дерева.

Також я користуюся онлайн-платформами, зокрема “Качаний інспектор” — український волонтерський проєкт, який допомагає швидко знаходити архівні фонди, описи та перевіряти, чи доступні вони онлайн.

Завдяки “Архівіум” та “FamilySearch” можна відшукати фонди, метричні книги та інші оцифровані документи.

З чого почати новачкам?

Найцінніше джерело інформації на старті дослідження — це спогади ваших батьків, бабусь, дідусів та інших старших родичів.

Варто розпитати їх про всіх, кого вони пам’ятають і записати імена, дати, місця проживання та всі сімейні історії. Бажано занотовувати інформацію окремо по кожній родині, адже саме це стане фундаментом для подальших пошуків.

Також важливо розуміти, з якою метою ви починаєте дослідження. Багато людей сподіваються знайти дворянське походження чи заможних предків, але найчастіше родинна історія виявляється цікавою зовсім з інших причин — через долі людей, їхні життєві історії та родинні зв’язки.

І ще одна порада для новачків — запасіться терпінням. Якщо досліджувати лише пряму лінію предків, результати можна отримати досить швидко. Але якщо занурюватися глибше, шукати братів, сестер, родинні зв’язки між різними гілками роду та історії окремих сімей, то це вже захоплення, яке потребує багато часу, уваги та наполегливості.

Чи це дороге захоплення?

Якщо досліджувати родовід самостійно, то фінансові витрати можуть бути зовсім невеликими. Відвідування обласних архівів зазвичай є безкоштовним, тому основним ресурсом, який доведеться вкладати, буде ваш час.

Особливо пощастить тим, чиї предки проживали в межах однієї області, адже тоді більшість документів можна знайти в одному архіві.

Якщо потрібні документи з інших регіонів, можна звернутися до людей, які працюють з архівами на місцях і допомагають сканувати потрібні справи. Таких помічників часто можна знайти у тематичних спільнотах, зокрема в групі «UA Genealogy» у Facebook.

Ці спільноти допомагають розібрати старі почерки та зрозуміти записи, які часто зроблені польською, німецькою, латинською чи церковнослов’янською мовами. На початку це може здаватися складним, але з практикою більшість дослідників навчаються читати такі документи самостійно.

Також можна звернутися до професійних генеалогів. Не обов’язково замовляти повне дослідження родоводу — багато фахівців надають окремі консультації, допомагають визначити напрямок пошуку або пояснюють, як працювати з архівними документами. Це дозволяє суттєво заощадити кошти та водночас отримати підтримку на складних етапах дослідження.

Які є труднощі?

Часто відсутні архівні документи. Через війни, пожежі та інші історичні події багато церковних і державних архівів втратили. Разом з оригіналами нерідко зникали й копії документів.

Одного разу я зіткнулася з ситуацією, коли був відсутній архів майже за двадцять років, через що довелося шукати інформацію про родичів непрямими шляхами — через інші роки та інші документи.

Ще одна складність виникає тоді, коли доходиш до певного історичного періоду, а метричні книги вже не містять потрібної інформації. У такому випадку доводиться звертатися до інших джерел. Наприклад, зараз я очікую відповідь від Львівського історичного архіву щодо Францисканських та Йосифінських кадастрів, які можуть допомогти продовжити дослідження ще на кілька поколінь назад.

Також непросто працювати з гілками родини, про які майже нічого не відомо. Значно легше, коли є родичі, які пам’ятають імена, роки народження чи назви населених пунктів. Набагато складніше починати пошук практично з нуля, коли невідомо навіть, де саме жили предки.

Що вдалося дізнатися про свій рід 

Наразі в моєму родинному дереві вже понад 1500 людей різного ступеня спорідненості. По окремих гілках мені вдалося простежити своїх предків до восьмого–дев’ятого покоління.

Під час дослідження я знайшла багато фактів, про які не знали навіть мої рідні. Наприклад, я розповіла бабусі, як звали її бабусю, адже вона цього не знала. Також я знайшла братів мого дідуся, про існування яких ніхто не знав, бо вони померли в дитинстві.

Одним із найцікавіших відкриттів стала історія мого прадіда, який отримав своє прізвище від вітчима своєї матері. Саме через це одна з гілок роду досі залишається для мене загадкою.

Також я дізналася про польське коріння частини своїх предків, знайшла інформацію про родичів, які володіли землею, та встановила багато родинних зв’язків у своєму селі.

Я часто порівнюю дослідження родоводу з детективом, де кожна нова знахідка відкриває нові факти, а іноді й справжні сімейні таємниці.

Особливо захоплює відкривати маловідомі факти про власну родину — дізнаватися дівочі прізвища прабабусь, знаходити нові гілки роду та прізвища, які колись були частиною сімейної історії. У моєму родоводі траплялися такі прізвища, як Бохінський, Богуславський, Петрицький, Залізняк та Лютий.

Своїми знахідками я часто ділюся з друзями й помічаю, що ця тема починає цікавити й їх. Після наших розмов багато хто також почав досліджувати хоча б своїх прямих предків.

Фото надала героїня матеріалу.